Page 178 - 6376
P. 178

для феромагнетиків, які використовуються для виготовлення сталих магнітів (магнітотверді

               феромагнетики), – широка (  велике, наприклад, для сплавів алніко  = 50000 А/м,  =
                                              
                                                                                                            
                                                                                          
               0,9 Тл).
                        На    особливостях     кривих    намагнічування      базується    практичний     спосіб

               розмагнічування  феромагнетика.  Намагнічений  зразок  розміщують  у  котушку,  по  якій
               пропускають  змінний  струм  і  амплітуду  його  поступово  зменшують  до  нуля.  При  цьому

               феромагнетик  піддається  багатократним  циклічним  перемагнічуванням,  в  яких  петлі

               гістерезису поступово зменшуються, стягуючись до точки , де намагніченість рівна нулю.
                        Дослід  показує,  що  при  перемагнічуванні  феромагнетик  нагрівається.  Можна

               показати, що в одиниці об’єму феромагнетика виділяється при цьому теплота  , чисельно
                                                                                                   од
               рівна площі   петлі гістерезису:
                             



                                                   од  =    =  .                                  (13)
                                                                    


                        Температура  Кюрі.  При  підвищенні  температури  здатність  феромагнетиків
               намагнічуватися  зменшується,  і  зменшується  намагніченість  насичення.  За  деякої

               температури, яка називається  температурою  або точкою Кюрі, феромагнітні  властивості

               зникають.
                        При  температурах,  вищих  за  температуру  Кюрі,  феромагнетик  перетворюється  у

               парамагнетик.
                        Природа  феромагнетизму.  Фізичну  природу  феромагнетизму  вдалося  зрозуміти

               тільки за допомогою квантової механіки. При певних умовах в кристалах можуть виникати
               так  звані  обмінні  сили,  які  заставляють  магнітні  моменти  електронів  встановлюватися

               паралельно  один  до  одного.  В  результаті  виникають  області  (розміром  1 − 10 мкм)

               спонтанного,  тобто  самовільного  намагнічування  –  ці  області  називаються  доменами.  В
               межах  кожного  домена  феромагнетик  намагнічений  до  насичення  і  має  певний  магнітний

               момент.  Напрями  цих моментів  для  різних  доменів  різні,  тому  за  відсутності  зовнішнього
               магнітного поля сумарний момент зразка дорівнює нулю і зразок в цілому не намагнічений.

                        При  ввімкнені  зовнішнього  магнітного  поля  домени,  орієнтовані  в  напрямі  поля,

               зростають за  рахунок  доменів,  орієнтованих проти поля.  Такий  зріст  в  слабких  полях  має
               зворотній характер. В більш сильних полях відбувається одночасна переорієнтація магнітних

               моментів  в  межах  усього  домену.  Цей  процес  є  незворотний,  що  і  служить  причиною
               гістерезису і залишкової намагніченості.
   173   174   175   176   177   178   179   180   181   182   183