Page 175 - 6376

30.5. Властивості феромагнетиків та їх практичне застосування. Ферити.

Природа феромагнетизму. У магнітному відношенні усі речовини можна розділити на
слабомагнітні (парамагнетики і діамагнетики) і сильно магнітні (феромагнетики). Пара- і

діамагнетики за відсутності магнітного поля, як ми знаємо, не намагнічені і

характеризуються однозначною залежністю (10) намагніченості від .
Феромагнетиками називають речовини (тверді), які можуть володіти спонтанною
намагніченістю, тобто намагнічені вже за відсутності зовнішнього магнітного поля.

Типовими представниками феромагнетиків є залізо, кобальт, нікель і їх сплави.

Характерною особливістю феромагнетиків є складна нелінійна залежність () або

().

Рисунок 6 – Крива намагнічування феромагнетика.

На рис. 6 зображено криву намагнічування феромагнетика, намагніченість якого при

= 0 також, дорівнює нулю, її називають основною кривою намагнічування. Вже при
порівняно невеликих значеннях намагніченість досягає насичення нас . Магнітна індукція

= ( + ) також зростає зі збільшенням , а після досягнення стану насичення
0
продовжує зростати зі збільшенням за лінійним законом: = + , де =
0
. На рис. 7 наведено основну криву намагнічування в координатах − .
0 нас
Через не лінійність залежності () для феромагнетиків не можна ввести магнітну
проникність як визначену постійну величину, яка характеризує магнітні властивості даного

феромагнетика.

Однак вважають, що = / , при цьому є функцією (рис. 8).
0