Page 132 - 6375
P. 132

Основу  ковалентного  зв’язку  становить  обмінний  ефект,  зумовлений  обміном

               електронами між атомами. Він має суто квантову природу. Ковалентний зв’язок між двома

               атомами  може  здійснюватись  однією  парою  електронів  (одинарний  зв’язок:  – );  двома
               парами  (подвійний  зв’язок:   = ,   =   –   ;  трьома  парами  електронів  (потрійний
                                                                   2
               зв’язок:   ≡   –   ).  Ковалентний  зв’язок  досить  сильний.  Тому  ковалентні  кристали
                                      2
               мають велику енергію зв’язку порядку  3 − 5 еВ на один атом. Внаслідок цього кристали з
               ковалентними зв’язками мають високу механічну міцність і твердість, високу температуру

               плавлення,  винятково  малу  леткість,  погану  електропровідність  у  широкому  інтервалі
               температур.

                        Металевий  зв’язок  в  основному  характерний  для  речовин,  побудованих  з  атомів

               одного елемента (наприклад, мідь, золото). Металеві кристали містять у вузлах кристалічної
               ґратки позитивні іони. У просторі між ними вільно переміщуються колективізовані валентні

               електрони. На відміну від ковалентного зв’язку в колективізації електронів беруть участь усі
               атоми,  утворюючи  так  званий  електронний  газ.  Валентні  електрони  всіх  атомів  належать

               одночасно усьому кристалу. Металевий зв’язок – це взаємодія сукупності позитивних іонів з

               колективізованими  валентними  електронами.  Притягуючись  до  позитивних  іонів,  вільні
               електрони  відіграють  роль  клею-цементу,  що  фіксує  позитивні  іони  на  певних  відстанях

               відповідно до рівноваги і мінімуму потенціальної енергії системи. У межах ґратки електрони
               можуть переміщуватися, беручи участь у тепловому русі. Ще раз підкреслимо, що металевий

               зв’язок здійснюється не через електронні пари, які сумісно належать двом частинкам, а за

               допомогою вільних валентних електронів, що належать усьому кристалу в цілому. Енергія
               металевого  зв’язку  значно  менша,  ніж  у  ковалентних  і  іонних  кристалів.  Підтвердженням

               цього є нижча температура плавлення металів, ніж іонних і ковалентних кристалів.
                        Висока концентрація вільних електронів у металів зумовлює їхню добру слектро- та

               теплопровідність. Метали оптично непрозорі, мають велику відбивну здатність, тому для них
               характерний специфічний металевий блиск.

                      У  вузлах  кристалічних  ґраток  молекулярних  кристалів  розміщуються  певним

               способом  орієнтовані  молекули.  Характерною  для  молекулярних  кристалів  є  геометрична
               відокремленість молекул кристала і сильні внутрішньомолекулярні зв’язки. Це означає, що

               енергія  внутрішньомолекулярних  зв’язків  значно  перевищує  енергію  міжмолекулярних
               зв’язків. Силами зв’язку в цьому випадку є сили Ван-дер-Ваальса та водневі зв’язки, коли

                                                  −
               молекули мають гідроксильні   та амінні   групи. Переважна більшість молекулярних
                                                                 2
               кристалів – це органічні кристали. Молекулярні неорганічні кристали трапляються рідко. До
               них належать речовини, молекули яких складаються з азоту, фосфору, сірки та ін.

                        Молекулярні  кристали  за  фізичними  властивостями  є  ізоляторами,  мають  низьку
               температуру плавлення, вони прозорі для широкого інтервалу електромагнітних хвиль.
   127   128   129   130   131   132   133   134   135   136   137