Page 123 - 6375

просторового розміщення та руху атомів (порядок у розміщенні їх і малі коливання відносно

положень рівноваги).
Тверді тіла поділяють на дві групи, які суттєво відрізняються за своїми

властивостями. Одну групу утворюють кристалічні тіла, іншу – аморфні. У природі аморфні

тіла зустрічаються значно рідше порівняно з кристалічними. Деякі речовини за одних умов
можна одержати в аморфному стані, за інших – у кристалічному. Наприклад, розплавленням

кристалів кварцу і наступним охолодженням їх легко добути аморфне кварцове скло.

Ступінь впорядкованості аморфного тіла значною мірою залежить від технології його
утворення.

В наш час значно зріс інтерес до вивчення властивостей аморфних тіл, які все
ширше використовуються в електронній техніці, електронофотографії, друкарській справі

тощо.
Головною особливістю внутрішньої будови кристалічних тіл є так званий дальній

порядок, тобто строга дистанційна повторюваність елементів структури (атома, атомної

групи, молекули, іона), або певний «візерунок» їх у трьох вимірах, який поширюється
практично на нескінченне число періодів кристалічних ґраток.

Для аморфних тіл характерним є лише ближній порядок розміщення елементів
структури, тобто певне узгодження розміщення в просторі сусідніх, близько розміщених

частинок.
Ідеальні кристали з одного боку та ідеальний газ з другого – це граничні стани

речовини, що характеризуються відповідно впорядкованістю або хаотичністю структурних

елементів. Кристалічний стан речовини утворюється при низьких температурах і високих
тисках, а газоподібний – при високих температурах і низьких тисках. Серед кристалічних тіл

розрізняють монокристали і полікристали. Монокристал – окремий, великих розмірів

кристал. Він відповідає ідеальній впорядкованості частинок. Монокристали можуть
утворюватись в умовах вільного росту, тобто коли кристалізація в рідкому стані починається

на введеній затравці і умови росту кристала однакові на всіх його поверхнях. Кристалічну
структуру монокристалів виявляють безпосередньо за їхньою зовнішньою формою. Відомий

російський металург Д.К.Чернов, розрізаючи зливки заліза, знайшов в одному з них
монокристал завдовжки близько 40 см. Монокристали гірського кришталю досягають

розмірів зросту людини.

Більшість твердих тіл мають дрібнокристалічну структуру, тобто складаються з
великої кількості дрібних кристалів, які зрослися між собою хаотично. Такі тіла називають

полікристалічними. До них належать, зокрема, метали, для яких є характерними металевий
блиск та ковкість. Їх дістають охолодженням відповідних речовин у рідкому стані при