Page 120 - 6375

Молекулярно-фізичне трактування механізму ефекту Ребіндера таке. Акт адсорбції

ПАР на поверхні твердих тіл зумовлює зменшення поверхневої енергії тіла при одночасному

розриві зв’язків між елементами його структури. Адсорбція ПАР призводить до проникнення
їх молекул у мікротріщини поверхні тіла, до появи додаткового «розклинюючого» тиску,

розвитку нових мікротріщин і навіть до руйнування тіла дією невеликих навантажень.
Адсорбція здійснюється також на границі тверде тіло – газ. Тверде тіло, на поверхні

або в об’ємі пор якого здійснюється адсорбція, називають адсорбентом. Речовина, що

адсорбується з газової фази, є адсорбтив.
Фізична адсорбція спричиняється дією молекулярних сил: неспецифічних

(дисперсійні сили) та специфічних (оріентаційні, індукційні сили та водневі зв’язки).
З термодинамічної точки зору для адсорбції є характерним зменшення вільної

поверхневої енергії системи. Адсорбція – це самовільний оборотний процес. Перехід
молекул речовини з газової або рідкої фази в адсорбований стан призводить до втрати цими

молекулами принаймні одного ступеня вільності. Це супроводжується також зменшенням

ентропії системи.
На різному змочуванні речовин грунтується явище флотації (від. англ. –

спливання), яке має виняткове значення для збагачення бідних руд (зменшення пустої
породи) та інших корисних копалин. Флотація полягає в розділенні суміші гідрофільних та

гідрофобних порошків на основі їх вибіркового змочування різними рідинами. Для реалізації

флотації заздалегідь роздріблену породу (0,1 – 0,01 мм) – енергійно перемішують у воді, що

містить незначні концентрації ПАР (наприклад, дешеві масла), і спінюють. Основна пуста
порода (кварц, силікати, вапняки тощо) осідає на дно, оскільки вона гідрофільна. Гідрофобні

частинки цінних матеріалів втягуються в масло. При спінюванні суспензії пропусканням
повітря частинки мінералів з маслом притягуються до бульбашок повітря і виносяться з

піною у відстійники.
Осмотичний тиск. Крім вільної дифузії в рідинах і рідких розчинах, можлива також

дифузія через пористі перетинки. Особливий інтерес становлять так звані напівпроникні

перетинки, через які можуть проходити одні компоненти розчину і не можуть проходити
інші.

Така властивість перетинок є характерною для оболонок клітин рослин, тваринних
міхурів. Напівпроникні перетинки утворюються також штучним способом. Наприклад,

широке застосування знаходять перетинки з пористої глини або фарфору, пори яких

затягнуті плівками, що створюються під час хімічних реакцій між двома розчинами, які
знаходяться по різні сторони пористого матеріалу. Напівпроникними перетинками є колоїдні

плівки, риб’ячі пухирі.