Page 70 - 6304

середньовічними програмами і методиками. Основна форма навчання –
диспути і семінари, а філософські праці вивчають мовою їх авторів, тобто
Аристотель – давньогрецькою, Кант – німецькою і т. д. З п’яти студентів, що
зарахувалися на навчання, коледж закінчує лише один, і на нього в кадрових
агентствах черга на багато років, адже виявляється, що людина з такою

підготовкою зможе займати будь-яку посаду в урядових та ділових структурах.
Ідеологи такої організації навчального процесу вважають, що необхідні
професійні навички молодий фахівець може опанувати в мінімальні терміни (у
вік інформаційно-комунікаційних технологій сучасного типу – це не проблема),
тому що він має фундаментальну підготовку та навчився вчитися самостійно.
Що стосується випереджального розвитку освіти, то сутність цієї тенденції

полягає не лише в тому, щоб забезпечити пріоритетний розвиток системи
освіти на тлі інших складових соціально-економічного розвитку, а головне –
своєчасно підготувати майбутніх випускників до потреб ХХІ століття, до
розв’язання тих суперечностей, які притаманні світу в умовах глобалізації.
Система освіти випереджального характеру має формувати у молодих людей
такі якості, які дозволять їм успішно адаптуватися, жити і працювати в

складних конкурентних умовах, що породжуються глобалізацією. Серед таких
якостей слід виокремити: системне наукове мислення; екологічну культуру;
інформаційну культуру; творчу активність; толерантність; уміння працювати в
команді; високу моральність; уміння працювати на результат.
Концепція випереджальної освіти є протилежністю іншої концепції, а

саме, концепції підтримуючої освіти, яка орієнтується на вимоги сьогодення,
без урахування того, що чекає фахівців у майбутньому. Випереджальна освіта
має бути орієнтована на майбутнє, на ті умови життя і професійної діяльності, в
яких буде перебувати випускник через 5–8 років після вступу до ЗВО.
Індивідуалізації навчального процессу. Перш за все, варто наголосити, що
індивідуалізація навчання – це надання можливості тому, хто навчається,
самостійно обирати рівень вивчення дисциплін та їх перелік (коло) понад

нормативні вимоги, що передбачені освітньо-професійною програмою, залежно
від власних цілей, потреб, можливостей. Складовою індивідуалізації є також
така організація навчального процесу, за якої вибір способів, прийомів, темпу
навчання враховує індивідуальні відмінності студентів, рівень розвитку їх
здібностей до навчання.

Індивідуалізація вкрай потрібна передусім тому, що не існує
середньостатистичного студента, він завжди є індивідуальністю, з
притаманною їй підготовкою, здібностями, інтелектом, мотивацією до
навчання, психофізіологічними особливостями. Як підкреслюють філософи, все
у світі являє собою єдність загального, специфічного та індивідуального.
Загальне і специфічне існують в індивідуальному і виявляють себе через

індивідуальне.
Загалом необхідність в індивідуалізації навчального процесу є цілком
очевидною з огляду на такі обставини: