Page 97 - 6303

ДОДАТОК Д
ДО ЛЕКЦІЇ 4

1. Види ілюстрацій
Основними видами ілюстративного матеріалу в роботах є такі: схема, діаграма,
графік, креслення, технічний рисунок, фотографія.
Схема – це зображення, котре передає за допомогою умовних позначень і без
збереження масштабу основну ідею якогось процесу, пристрою або споруди та показує
взаємозв'язок між їхніми головними елементами.
На схемах обов'язково витримують товщину ліній зображення основних і
допоміжних, відкритих і закритих від спостереження деталей і товщину ліній їхнього
зв'язку.
Діаграма – один із способів графічного зображення залежності між величинами.
У діаграмах наочно відбивають та аналізують масові дані.
Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й
об'ємні. Найбільшого розповсюдження набули лінійні діаграми, а з площинних –
стовпчикові (стрічкові) й секторні.
Для побудови лінійних діаграм використовують координатне поле. На осі абсцис
у певному масштабі відкладається час або факторіальні ознаки (незалежні), на осі
ординат – показники на певний момент чи період часу або розміри результативної
незалежної ознаки. Вершини ординат з'єднуються відрізками, в результаті чого
отримують ламану лінію. На лінійні діаграми можна одночасно наносити кілька
показників.
На стовпчикових (стрічкових) діаграмах дані зображуються у вигляді
прямокутників (стовпчиків) однакової ширини, розміщених вертикально (тоді діаграма
називається стовпчиковою чи гістограмою) або горизонтально (називається
стрічковою). Довжина (висота) прямокутників є пропорційною до зображених ними
величин.
Секторна діаграма — це круг, поділений на сектори, розміри яких пропорційні
величинам частин зображеного об'єкта чи явища.
Результати опрацювання числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто
умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки й
лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для більшої наочності
ілюстративного матеріалу.
Крім геометричного зображення, графік містить низку допоміжних
елементів: загальний заголовок графіка; пояснення умовних знаків і значення окремих
елементів графічного зображення; осі координат, шкалу із масштабами і числові сітки;
числові дані, що доповнюють або уточнюють величину вказаних на графіку показників.
Осі координат графіка викреслюють суцільними лініями. На кінцях
координатних осей стрілок не ставлять. На координатних осях вказують умовні
позначення й розмірності відкладених величин у прийнятих скороченнях. На графіку
слід писати лише умовні літерні позначення, наведені у тексті. Написи, що стосуються
кривих і точок, залишають тільки у тих випадках, коли їх небагато і вони є короткими.
Багатослівні підписи замінюють цифрами, а розшифровку наводять у підрисунковому
підписі.
Якщо крива, зображена на графіку, займає невеликий простір, то для економії
місця числові поділки на осях координат можна починати не з нуля, а обмежити тими
значеннями, в яких розглядається певна функціональна залежність.
Креслення – основний вид ілюстрацій в інженерних роботах. Воно
використовується, коли треба максимально точно зобразити конструкцію машини,

99