Page 98 - 6303

механізму або їх частин. Будь-яке креслення повинно бути виконане з обов’язковим
дотриманням правил креслення і вимог відповідних стандартів.
Креслення в дипломній (курсовій) роботі не є робочим кресленням, за яким
виготовляється деталь або агрегат. Це насамперед ілюстрація, яку порівняно з робочим
кресленням суттєво спрощують, випускаючи усе те, що є несуттєвим для розуміння
конструкції об'єкта чи характеру його дії.
Назви вузлів і деталей на такому кресленні, як правило, не пишуть. Якщо за
змістом треба позначити окремі деталі, то вони нумеруються на кресленні за
годинниковою стрілкою зліва направо арабськими цифрами. Розшифрування цифр
(позицій) подають у тексті по мірі того, як вони згадуються у підписі під кресленням.
Технічні рисунки використовуються в роботах, коли треба зобразити явище або
предмет таким, яким ми його сприймаємо зором, але без зайвих деталей і подробиць.
Такі рисунки виконуються, як правило, в аксонометричній проекції, що дає змогу
найбільш повно, просто і дохідливо зобразити предмет. Незважаючи на простоту,
технічний рисунок має широкі пізнавальні можливості.
Фотографія – найбільш переконливий і достовірний засіб наочної передачі
дійсності. У багатьох галузях науки і техніки фотографія – це не тільки ілюстрація, а й
науковий документ (зображення ландшафту, виду рослини або тварини, розташування
об'єктів спостереження і т.ін.).
Фотознімки розміром менше формату А4 можна наклеювати на аркуші білого
паперу зазначеного формату.

2.Види тексту
Контекст (лат. contextus – тісний зв'язок, сплетення) – лінгвістичне оточення
певної мовної одиниці, умови й особливості вживання її в мовленні; відрізок, частина
тексту писемної чи усної мови з закінченою думкою, який дає змогу точно встановити
значення окремого слова чи виразу, що входить до його складу.
У художньому творі естетичне навантаження кожного елемента тексту визначає
близький К. (фрази, епізоду, ситуації) і ширший К. (твору, творчості письменника).
Тому кожну цитату з твору треба брати в К., тобто зважати на вислови, які передують
цитаті, йдуть після неї, а також на те, якому персонажеві (оповідачеві) вони належать, в
якій ситуації сказані (див.: двоголосе слово, репліка, монолог, діалог), беручи до уваги
К. метафоричний, в якому прояснюється, конкретизується полісемія.
Підтекст – прихований зміст, який може не співпадати з прямим смислом
тексту. До таких засобів належать такі:
 лексичні засоби (метафора, метонімія, перифраз, порівняння тощо);
 ситуативні засоби (факти; події, раніше згадані);
 асоціативні засоби (поняттєві; емоційні зв'язки, які виникають між тим, про що
йде мова, і досвідом автора або реципієнта).
Крім того, кожне слово має психологічний образ, властивий
конкретному реципієнтові, який здатний викликати у свідомості реципієнта свій
ланцюг асоціацій, на основі яких і створюється інший, прихований план повідомлення.
Безперечно, не можна знати психологічних образів слів кожного читача, але можна
прогнозувати підтексти з урахуванням оказіональних, нелітературних, розмовних,
переносних значень слів.
Сприймання підтекстової інформації можливе лише на основі усвідомлення
супровідних нашарувань на пряме значення компонентів висловлювання. Підтекст
можливий у розмовному, публіцистичному мовленні та найбільш властивий він
художнім творам.

100