Page 126 - 6300

високої кваліфікації і визнаного таланту реставратора. Реставратори такого
високого рангу працюють у спеціальних міжнародних та регіональних

реставраційних центрах, кожен з яких обслуговує десятки й сотні
різноманітних музеїв. У нашій державі ці функції виконує Національний

науково - дослідний реставраційний центр (м. Київ), а також його філіали у
містах Львові, Одесі та Харкові.

Вивчення музейних фондів (науково - дослідна робота в музеї) – це

пошуково - наукова діяльність з атрибуції, класифікації, систематизації й

інтерпретації музейних пам'яток.

Після того, як пам'ятку занесено до реєстру музейних цінностей, коротко

описано, кодифіковано й віднесено до одного з відділів музею, науковці цієї

установи можуть приступати до її детального дослідження. Цей етап музейної

діяльності отримав назву «вивчення», або «каталогізація музейних фондів».

Каталогізація – це підсумовуючий та найважливіший етап обліку й оцінки

матеріальних цінностей музейної установи. До того ж клопітка наукова

діяльність, яка вимагає від музейних працівників спеціалізованих фахових

знань, високої кваліфікації й експертного досвіду. Найважливіша мета

каталогізації полягає в пошуку та зборі вичерпної інформації про ту чи іншу

пам'ятку, вивчення її в контексті подібних пам'яток, створення колекцій з

метою подальшого експонування й широкої популяризації.

Процес каталогізації передбачає спеціалізовані наукові розвідки, пошуки,

порівняння, експертні оцінки автентичності й приналежності експонату. Якщо

це твір мистецтва, то необхідно з'ясувати епоху його створення, ідентифікувати

мистецькі стиль і школу, спробувати знайти відповідь на запитання: хто міг

бути автором цього твору. Якщо це стародавня кераміка, то необхідно за

археологічними атрибутами місцезнаходження і шляхом порівняльного аналізу

з аналогічними чи схожими ідентифікованими пам'ятками з'ясувати її

культурну приналежність (доба Трипілля, Черняхівська культура тощо),

ужиткове призначення чи сакралізований зміст та ін. Якщо ж музей отримав