Page 125 - 6300

колекція предметів одного типу. Предметна інвентаризація полягає у
присвоєнні певному предметові порядкового номера із занесенням у відповідну

інвентарну книгу. Якщо ж працівник фондосховища опрацьовує цілу колекцію
предметів (наприклад скарб золотих і срібних монет епохи Римської імперії), то

в інвентарну книгу занотовується опис колекції та присвоюється їй окремий
інвентаризаційний шифр.

В інвентарних книгах музейних установ України історично прийнята така

схема інвентарної кодифікації експонатів: шифр складається із скороченої

назви (абревіатури) музею, далі у чисельнику вказується номер пам'ятки,

присвоєний їй у книзі надходжень, а нижче під рискою (тобто у знаменнику)

записується шифр відділу фондосховища, у який цю пам'ятку помістили на

зберігання, та вказується її інвентарний номер (порядковий номер інвентарної

картки).

Основна мета інвентаризаційної діяльності працівників музею полягає в

тому, щоб систематизувати сукупність різносутнісних матеріальних цінностей,

структуризувати їх за чіткими генетичними й класифікаційними критеріями та

правильно розподілити за тематичними відділами. До того ж необхідно звести

до спільного знаменника усі вихідні дані про матеріальні цінності, які

зберігаються в цій установі.

Обліково - фондова документація музею має зберігатися у спеціальних

приміщеннях і вогнетривких шафах, доступ до яких строго обмежений.

Далеко не всі пам'ятки, що надходять на постійне зберігання у музей,

перебувають у задовільному стані. Фактор часу, стихійні пошкодження або

недбале поводження людини нерідко псують вигляд (якість) пам'ятки.

Зрозуміло, в такому стані зберігати, а тим паче експонувати таку пам'ятку

недоцільно. Після інвентаризації пошкоджені пам'ятки направляються на

реставрацію. Поточна незначна реставрація здійснюється, як правило, власними

силами музею, оскільки у кожному музеї функціонує окремий реставраційний

підрозділ (майстерня). Масштабна наукова чи художня реставрація вимагає