Page 111 - 6300
P. 111
ДП та М характеризуються певною структурою. Структура (від лат.
«structura» будова, розташування) – сукупність стійких зв'язків об'єкта, що
забезпечують його цілісність, збереження основних властивостей.
Структурування – це визначення внутрішньої будови об'єкта вивчення,
встановлення зв'язків та співвідношень між його складовими.
Основи структурування ДП та М – це базисні положення раціонального
впорядкування документів у потоках та масивах, що сприяє створенню
оптимальних моделей їх функціонування. Активне збільшення нових видів
документів та розширення їх репертуару потребують різних підходів до
побудови систем упорядкування ДП та М, оскільки у єдиній сукупності ними
складно керувати. Структурувати ДП та М можна за різними ознаками:
змістовними і формальними. До змістовних належать ті ознаки структурування,
що відбивають семантичні та тематико-типологічні особливості ДП та М.
Семантична структура ДП та М відображає смислові зв'язки між
документами, кількісну розповсюдженість документів однієї тематики.
Семантична структура ДП та М виявляє себе через посилання на попередні
роботи в текстах документів, пристатейні та прикнижкові списки літератури та
ін. Так, у разі одночасного цитування двох наукових публікацій у третій, між
двома першими повинні існувати відношення інтелектуальної взаємодії, або
когнітивні зв'язки. Вивчення семантичної структури ДП та М сприяє
визначенню міждисциплінарних зв'язків, тенденцій розвитку комунікативних
процесів у науці, фактів зародження нових дослідних напрямів.
Тематична структура — це відносна поширеність документів певної
тематики у ДП та М. Моделлю тематичної структури ДП та М можуть бути
класифікаційні схеми: Універсальна десяткова класифікація, Бібліотечно-
бібліографічна класифікація, Міжнародна класифікація винаходів та ін.
Семантичну та тематичну структури ДП та М не можна ототожнювати:
перша означає зв'язок не лише за тематикою, але й за іншими змістовними
зв'язками – за методами дослідження, термінологією, фактичним матеріалом.
