Page 357 - 6293

М. І. Титов у монографії, присвяченій матеріально-
правовим та процесуальним аспектам банкрутства, пропонує
дати таке законодавче визначення санації: санація – це
оздоровлення неспроможного боржника, надання йому
фінансової допомоги з боку власника майна, кредиторів та
інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі зарубіжних),
спрямованих на підтримку діяльності боржника і запобігання
його банкрутству3.
Це визначення також тяжіє до розуміння санації як
інституту зовнішньої фінансової підтримки боржника.
Згідно із Законом України "Про банкрутство" від 1992 р.,
під санацією розуміється задоволення вимог кредиторів і
виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими
державними цільовими фондами, у тому числі кредитором,
що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та
виконання відповідних зобов'язань. Отже, згідно з таким
підходом санація за своєю правовою основою є лише
інститутом переведення боргу. Проте з цим аж ніяк не можна
погодитися.
Новий Закон "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом", прийнятий у 1999
році, розрізняє поняття "санація" та "досудова санація". У
цьому разі санація розглядається як система заходів,
передбачених процедурою провадження справи про
банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і
спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а
також на задоволення в повному обсязі або частково вимог
кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та
капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої
структури боржника.
Досудова санація – система заходів щодо відновлення
платоспроможності боржника, здійснюваних власником
боржника, інвестор, з метою запобігати його ліквідації,
вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських,

356