Page 193 - 6292
P. 193

Ділові  стосунки  виникають  у  зв'язку  із  спільною роботою
                  або з її приводу, а особисті – як взаємини, що складаються між
                  людьми незалежно від виконуваної роботи.
                         У  раціональних  міжособових  стосунках  на  перший  план

                  виступають  знання  людей  один  про  одного  і  об'єктивні  оцінки,
                  які їм дають ті, що оточують. Емоційні стосунки — це, навпаки,
                  оцінки  суб'єктивні,  засновані  на  особистому,  індивідуальному

                  сприйнятті  людини  людиною.  Такі  взаємини  обов'язково
                  супроводжуються позитивними або негативними емоціями; вони
                  далеко  не  завжди  засновані  на  дійсній,  об'єктивній  інформації
                  про людину.

                         Міжособові стосунки в групі можна розглядати в статиці, у
                  тому вигляді, у якому вони сформувалися на даний момент часу, і
                  в  динаміці,  тобто  процесі  розвитку.  У  першому  випадку

                  аналізуються особливості існуючої системи відносин, в другому
                  —  закони  їх  перетворення  і  розвитку.  Ці  два  підходи  часто  є
                  сусідами один з одним, взаємно доповнюють один одного.

                         Відносини  в  групах  закономірно  змінюються.  На
                  початковому  етапі  групового  розвитку  вони  бувають  відносно
                  байдужими,  потім  можуть  ставати  конфліктними,  а  за

                  сприятливих  умов  перетворюватися  на  колективістські.  Все  це
                  зазвичай  відбувається  у  відносно  короткий  час,  протягом  якого
                  індивіди не можуть змінитися як особи. Як погоджувати складну
                  динаміку і ситуативну мінливість внутрішньогрупових відносин з

                  відносною особовою стійкістю?
                         Це  можна  зробити,  припустивши  залежність  міжособових
                  відносин не тільки від включених  у них людей, але також і від

                  соціальних  ситуацій,  у  яких  ці  відносини  формуються  і
                  розвиваються,  тобто  вставши  на  позиції  інтеракціонізму  в
                  інтерпретації           поведінки          і      відносин          особи.        Згідно
                  інтеракціоністської  теорії  особа,  внутрішньо  стійка  у  своїх

                  базових  властивостях,  зовні  може  проявляти  себе  по-різному
                  залежно від обставин, що складаються.
                         У  кожної  людини  є  свої  позитивні  і  негативні  риси,  свої

                  особливі достоїнства і недоліки. Те, якою стороною, позитивною
                  або  негативною,  людина  виступає  у  взаєминах  з  людьми,
                  залежить  від  цих  людей  і  соціального  оточення,  від  власної

                  групи, у яку вона введена в даний момент часу. Інакше кажучи,





                                                             193
   188   189   190   191   192   193   194   195   196   197   198