Page 191 - 6292
P. 191

В  основі  існування  і  цілеспрямованого  функціонування
                  неформальних груп лежить лідерство.
                         Лідерство  –  це  здатність  впливати  на  окремих  осіб,
                  направляючи їх зусилля на досягнення мети організації.

                         Неформальні  лідери,  так  само  як  і  формальні,  набувають
                  свого становища, добиваючись влади і застосовуючи її стосовно
                  до  інших  членів  групи.  По  суті  немає  ніяких  серйозних

                  відмінностей  у  засобах,  вживаних  лідерами  формальних  і
                  неформальних організацій.
                         Істотні чинники, що визначають можливість стали лідером
                  неформальної  організації:  вік,  посадове  становище,  професійна

                  компетентність,           розташування            робочого         місця,       свобода
                  пересування по підприємству, чуйність.
                         Опора  неформального  лідера  –  визнання  його  групою.

                  Неформальний лідер має дві основні функції:
                         1. Допомагати групі в досягненні її мети.
                         2. Підтримувати і укріплювати її існування. Іноді ці функції

                  виконуються різними людьми. У цьому випадку в неформальній
                  групі виникають два лідери.
                         Малі  групи  можуть  бути  референтними  і  нереферентними.

                  Референтною  вважається  будь-яка  реальна  або  умовна
                  (номінальна)  мала  група,  до  якої  людина  добровільно  себе
                  зараховує  або  членом  якої  вона  хотіла  би  стати.  У  референтній
                  групі індивід знаходить для себе зразки для наслідування. Її цілі й

                  цінності, норми і форми поведінки, думки і почуття, судження і
                  погляди стають для нього значущими зразками для наслідування.
                  Нереферентною  вважається  така  мала  група,  психологія  і

                  поведінка якої чужа для індивіда або байдужа для нього. Окрім
                  цих двох типів груп, можуть існувати і антиреферентні групи,
                  поведінку  і  психологію  членів  яких  людина  абсолютно  не
                  приймає, засуджує і відкидає.

                         Всі  природні  групи  можна  розділити  на  слаборозвинені  і
                  високорозвинуті.
                         Слаборозвинені  групи  характеризуються  тим,  що  в  них

                  немає достатньої психологічної спільності, налагоджених ділових
                  і  особистих  взаємин,  структури  взаємодії,  чіткого  розподілу
                  обов'язків,  визнаних  лідерів,  ефективної  спільної  роботи.

                  Високорозвинуті  є  соціально-психологічними  спільності,  які
                  відповідають всім перерахованим вище, але позитивним вимогам.



                                                             191
   186   187   188   189   190   191   192   193   194   195   196