Page 57 - 6288
P. 57

Діалектичний  підхід  дає  змогу  обґрунтувати  причинно-наслідкові  зв'язки,

            процеси  диференціації  та  інтеграції,  постійну  суперечність  між  сутністю  і

            явищем, змістом і формою, об’єктивність в оцінюванні дійсності.

                   Досвід  і  факти  є  джерелом,  основою  пізнання  дійсності,  а  практика  -

            критерієм істинності теорії.

                   Діалектика  як  фундаментальний  принцип  і  метод  пізнання  має  величезну

            пояснювальну силу. Однак вона не підмінює конкретнонаукові методи, пов'язані

            зі специфікою досліджуваної сфери.

                   Діалектика виявляється в них і реалізується через них відповідно до вимог

            спадкоємності і не протиріччя в методології.

                   Філософська методологія виконує два типи функцій.

                   По-перше,  вона  виявляє  смисл  наукової  діяльності  та  її  взаємозв'язки  з

            іншими  сферами  діяльності,  тобто  розглядає  науку  стосовно  практики,

            суспільства, культури людини. Це - філософська проблематика.

                    Методологія  не  е  особливим  розділом  філософії:  методологічні  функції

            щодо спеціальних наук виконує філософія в цілому.

                   По-друге,  методологія  вирішує  завдання  вдосконалення,  оптимізації

            наукової діяльності, виходячи за межі філософії, хоча й спирається на розроблені

            нею світоглядні й загальнометодологічніорієнтири та постулати.

                   Отже,      фундаментальні          принципи       базуються       на     узагальнюючих,

            філософських положеннях, що  відбивають найсуттєвіші  властивості об’єктивної

            дійсності  і  свідомості  з  урахуванням  досвіду,  набутого  в  процесі  пізнавальної

            діяльності людини.

                   До них належать принципи:

                   1)   діалектики,  що  відбивають  взаємозумовлений  і  суперечливий  розвиток

            явищ дійсності, 2)  детермінізму – об’єктивної причинної зумовленості явищ, 3)

            ізоморфізму – відношень об’єктів, що відбивають тотожність їх побудови та ін.

                    Безумовно, змістова інтерпретація цих принципів варіюється відповідно до

            специфіки  досліджуваного  матеріалу  (порівняємо,  наприклад,  розуміння

            ізоморфізму в математиці, геохімії і мовознавстві, природничих науках).





                                                             57
   52   53   54   55   56   57   58   59   60   61   62