Page 57 - 6288

Діалектичний підхід дає змогу обґрунтувати причинно-наслідкові зв'язки,

процеси диференціації та інтеграції, постійну суперечність між сутністю і

явищем, змістом і формою, об’єктивність в оцінюванні дійсності.

Досвід і факти є джерелом, основою пізнання дійсності, а практика -

критерієм істинності теорії.

Діалектика як фундаментальний принцип і метод пізнання має величезну

пояснювальну силу. Однак вона не підмінює конкретнонаукові методи, пов'язані

зі специфікою досліджуваної сфери.

Діалектика виявляється в них і реалізується через них відповідно до вимог

спадкоємності і не протиріччя в методології.

Філософська методологія виконує два типи функцій.

По-перше, вона виявляє смисл наукової діяльності та її взаємозв'язки з

іншими сферами діяльності, тобто розглядає науку стосовно практики,

суспільства, культури людини. Це - філософська проблематика.

Методологія не е особливим розділом філософії: методологічні функції

щодо спеціальних наук виконує філософія в цілому.

По-друге, методологія вирішує завдання вдосконалення, оптимізації

наукової діяльності, виходячи за межі філософії, хоча й спирається на розроблені

нею світоглядні й загальнометодологічніорієнтири та постулати.

Отже, фундаментальні принципи базуються на узагальнюючих,

філософських положеннях, що відбивають найсуттєвіші властивості об’єктивної

дійсності і свідомості з урахуванням досвіду, набутого в процесі пізнавальної

діяльності людини.

До них належать принципи:

1) діалектики, що відбивають взаємозумовлений і суперечливий розвиток

явищ дійсності, 2) детермінізму – об’єктивної причинної зумовленості явищ, 3)

ізоморфізму – відношень об’єктів, що відбивають тотожність їх побудови та ін.

Безумовно, змістова інтерпретація цих принципів варіюється відповідно до

специфіки досліджуваного матеріалу (порівняємо, наприклад, розуміння

ізоморфізму в математиці, геохімії і мовознавстві, природничих науках).

57