Page 19 - 6288

Парадигма – сфера вільних ідей як першообраз, зразок, відповідно до

якого бог-деміург створив світ сущого (в античній та середньовічній філософії); у

сучасному трактуванні – система творчих методологічних й аксіологічних

(ціннісних) установок, взятих усіма членами наукового співтовариства за зразок

для вирішення наукових завдань.

Парадигма є тим, що об’єднує членів наукового співтовариства, а

наукове співтовариство формується з учених, які визнають певну парадигму. Як

правило, вона втілюється у підручниках, класичних працях вчених, на багато

років визначає коло проблем у конкретній галузі науки і методи їх розв’язання.

Для ілюстрації викладеного коротко розглянемо приклад формування

у сучасних історичних реаліях нової парадигми економічної науки. Її

особливостями вважають:

– визнання першорядного значення, провідної ролі інформаційної

складової економіки, якою є інформаційна мережа, а не сукупність пов’язаних

ринком незалежних підсистем;

– акцентування на багатоваріантності соціально-економічного

розвитку і, відповідно, альтернативності майбутнього, що зумовило

обґрунтування не універсальної, єдиної для всіх, а варіантних моделей економіки,

визнання множинності цивілізацій і шляхів їх еволюції, необов’язковість

лінійного прогресу і ймовірність циклічного розвитку, множинність можливих

його траєкторій;

– твердження, що в економіці діє не "homo economicus", не

одномірна "економічна людина", а повнокровна жива людина, що керується в

своїй економічній поведінці багатьма, і не завжди одними й тими самими

критеріями, та завжди володіє масивом неповної, обмеженої інформації.

Методологічним ядром усіх цих напрямів має стати методологічний

плюралізм. Це пов'язано з центральним для сучасної економіки поняттям

"інформація", з вихідними для неї категоріями "розмаїття" і "різноманіття, які

означають певну кількість різних станів системи. Напрям трансформації

економічної парадигми характеризують такі ознаки:

а) методологія з переважно нормативної (такої, що визначає, які

19