Page 15 - 6288
P. 15

окресленим  предметом  мислення,  специфічними  методами,  засобами  та

            приладами  пізнання,  взятими  із  арсеналів  науки  про  природу,  людину,

            суспільство, мислення. Від наукового мислення практичне мислення відрізняється

            практичною,  а  не  теоретичною  метою,  забезпеченням  успіху  у  специфічній

            (локально окресленій) галузі діяльності, значним використанням інтуїції.  Форма

            реалізації практичного мислення переважно має характер розпорядчої діяльності  і

            проявляється  у  вигляді  наказів,  постанов,  розпоряджень,  статутів,  різних  схем

            тощо.

                       Основним  інструментом  мислення  є  логічні  міркування  людини,

               структурними елементами яких виступають поняття, судження, умовиводи.

                       Поняття – це думка, що відбиває істотні та необхідні ознаки предмета або

               явища.      Поняття       можуть      бути     загальними,       одиничними,         збірними,

               абстрактними та конкретними, абсолютними та відносними. Загальні поняття

               пов’язані  не  з  одним,  а  з  багатьма  предметами  (множиною  предметів).

               Найбільш  широкі  поняття  називаються  категоріями  і  до  них  відносять  деякі

               філософські  поняття, наприклад, про форму, про зміст явищ  тощо. Одиничні

               поняття  завжди  стосуються  тільки  одного  певного  предмета.  Під  збірними

               розуміють  поняття,  що  означають  цілі  групи  однорідних  предметів,  що

               являють собою відому єдність або закінчену сукупність (наприклад, "держава",

               "освіта"  тощо).  Конкретні  поняття  стосуються  конкретних  предметів,  а

               абстрактні  –  окремо  взятих  ознак  цих  предметів.  Особливістю  відносних

               понять є те, що вони завжди мисляться попарно, наприклад: "правий і лівий",

               "начальник і підлеглий". Абсолютними називають такі поняття, які не мають

               парних відносин, наприклад "планета", "парламент".

                       Судження  –  форма  логічного  мислення,  що  фіксує  наявність  або

               відсутність в об’єкта будь-якої ознаки, різноманітних станів об’єкта, відносин

               між  ними.  При  цьому  фіксація  дає  змогу  оцінити  судження  як  істинне  чи

               помилкове.  Судження  є  істинними,  якщо  вони  вірно  відбивають  об’єктивну

               істину,  і  хибними,  якщо  відбивають  її  викривлено.  Критерієм  істинності

               судження є суспільно -історична  практика.  Поки істинність  судження  не

               доведена,  воно  є  проблематичним.  У  судженні  відбивається  об’єктивний


                                                             15
   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20