Page 34 - 6265

права й обов’язки трьох ключових учасників – директорів, менеджерів і
акціонерів.
Німецька (західноєвропейська), або інсайдерська, модель - це модель
управління акціонерними товариствами, заснована переважно на використанні
внутрішніх методів корпоративного контролю, або методів самоконтролю. Часто
характеризується як закрита, діяльність якої визначається банками, на відміну від
відкритої англо-американської моделі, орієнтованої на ринок.
Типова для країн Центральної Європи, Скандинавських країн, менш
характерна для Бельгії та Франції. В її основі лежить принцип соціальної
взаємодії: всі сторони, зацікавлені в діяльності корпорації, мають право брати
участь у процесі прийняття рішень. Німецька модель характеризується слабкою

орієнтацією на фондові ринки і акціонерну вартість в управлінні, так як компанія
сама контролює свою конкурентоспроможність і результати роботи. У Німеччині
можна спостерігати високу концентрацію володіння акціями на відміну від
американської моделі.
Німецька модель має унікальні особливості, які відрізняють її від інших
моделей: двопалатне правління, яке складається з виконавчого органу (чиновники
корпорації) і наглядової ради (робочі / службовці компанії і акціонери) рад;
узаконені обмеження прав акціонерів щодо голосування, тобто статут
підприємства обмежує число голосів, які акціонер має на зборах, і може не
збігатися з числом акцій, якими він володіє.
Японська модель корпоративного управління сформувалася в післявоєнний
період на базі фінансово-промислових груп (кейрецу) і характеризується як
повністю закрита, заснована на банківському контролі, що дозволяє знизити
проблему контролю менеджерів.
Сучасна японська система являє собою гнучкий раціональний механізм. Цей
механізм постійно модифікується у міру зміни умов функціонування компанії і
базується не тільки на специфічних особливостях соціально-культурних традицій.
Для японської моделі корпоративного управління характерні наступні три
аспекти:
- система головних банків;
- мережева організація зовнішніх взаємодій компаній;
- система довічного найму персоналу.
Банки грають настільки важливу роль в японському бізнесі, що кожне
підприємство прагне встановити дуже тісні відносини з одним з них – феномен
«ключового банку». Такий банк називається головним банком компанії, він
виконує самі різні функції, перш за все, це кредитор. Одночасно банк виконує
роль фінансового та інвестиційного аналітика, досить добре поінформований про
стан справ компанії і грає роль фінансового консультанта. Суттєвий вплив на
діяльність японських корпорацій має державна економічна політика. Починаючи з
Другої світової війни уряд проводить політику, спрямовану на надання допомоги
японським корпораціям. Це відбувається шляхом офіційного або неофіційного
представництва уряду в раді корпорацій.

34