Page 37 - 6265

основними елементами організаційної структури управління є: кількість
рівнів управління; кваліфікаційний склад працівників апарату управління; склад і
структура функцій управління; кількість працівників для реалізації кожної
функції; склад самостійних структурних підрозділів, інформаційні зв’язки.
До важливих характеристик організаційної структури об’єднань підприємств
належать:

 кількість ланок управління;
 ієрархічність (кількість рівнів управління);
 чіткість розмежування функцій між учасниками об’єднання;
 чіткість розмежування повноважень і відповідальності по вертикалі й
горизонталі в системі управління об’єднанням.
На процес вибору організаційно-управлінської структури об’єднань
підприємств впливають такі узагальнювальні чинники:
 кількість учасників створюваного об’єднання;
 хто є власником капіталу, що його було використано;

 джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;
 потреба у фінансових коштах;
 межі майнової (матеріальної) відповідальності;
 спосіб розподілу прибутку чи збитків;
 форми управління суб’єктами господарювання, що входять до складу
об'єднання;
 відповідальність (необмежена, обмежена, необмежена генерального
партнера та обмежена молодшого партнера);
 прогнозована тривалість існування.
На основі вищезазначеного матеріалу, можна зробити узагальнення, що
лише дві організаційні структури управління мають ту репутацію, яка найбільш
відповідає управлінню підрозділами, тому що тільки про них можна сказати, що
тут реалізований підхід «компанія всередині компанії» - це функціональна та
конгломератна організаційні структури.
Організаційна структура об’єднань підприємств повинна відповідати таким
вимогам:

 адаптивність, тобто здатність пристосовуватися до змін навколишнього
середовища;
 гнучкість, динамізм, тобто здатність чітко реагувати на зміну попиту,
технологій виробництва, інновації;
 адекватність, тобто відповідність організаційної структури параметрам
керованої системи;
 спеціалізація, тобто обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної
ланки структури;
 оптимальність, тобто налагодження раціональних зв’язків між елемента
їй системи;
 оперативність, тобто недопущення безповоротних змін у керованій
системі за час прийняття рішення;

37