Page 7 - 6249

застосовуються в наукових дослідженнях. Це проблеми методології, методів, форм,
цінностей, норм, закономірностей тощо.
Третя група об'єднує питання, що стосуються осмислення взаємодії наукового і
філософського знання. Це – питання взаємовідношення цінностей науки і
загальнолюдських цінностей, етики науки, перспектив розвитку науки тощо.
Таким чином, філософія науки − це інтегративне знання, яке націлене як на
розвиток самої філософії, так і на узагальнення досліджень науково-пізнавальних
процесів, на вивчення структури наукового знання, засобів і методів наукового
пізнання, способів обгрунтування і розвитку знання. Філософія науки – розділ
філософії, предметом якого є цілісний і ціннісний розгляд науки як специфічної сфери
людської діяльності в усіх її проявах. Філософія науки має на меті:
 формування онтологічних основ науки;
 формування гносеологічної бази наукової діяльності;

 розробку логічних і методологічних основ науки;
 створення моделі наукової раціональності;
 розкриття проблем наукової творчості;
 розкриття можливостей використання системного підходу і синергетики в
науковій роботі;
 аналіз мови науки;
 розробку класифікації наук;
 виявлення зв’язків науки і суспільства;
 висвітлення проблем ефективності науки;
 розгляд взаємозв’язків науки і релігії, науки і політики;
 розгляд аксіологічних основ науки;
 розкриття проблем етики та естетики науки;
 розробку стратегічної доктрини науки.
Крім того, в сучасній філософії науки є досить багато різноманітних концепцій,
що пропонують свої моделі розвитку науки, аналізу пізнавальної діяльності.
Сучасні західні філософи неоднозначні в розумінні проблематики філософії
науки. Так, критичний раціоналізм ( К. Поппер) розглядає філософію науки як
методологію та акцентує увагу на різноманітних процедурах наукового дослідження:
обгрунтуванні, ідеалізації, фальсифікації, а також аналізі змістовних передумов знання.
А. Уайтхед прагне до побудови єдиної картини світу, цілісного образу універсуму. По-
різному оцінюється місце філософії науки, одні в ній вбачають тип філософствування,
що базується виключно на результатах і методах науки (Р. Карнап, М. Бунге); інші —
розглядають як опосередковану ланку між природничим і гуманітарним знанням (Ф.
Франк) або галузь методологічного аналізу наукового знання ( П. Фейєрабенд).
Якщо проаналізувати ключову проблематику філософії науки, то в першій
третині ХХ століття в центрі уваги знаходились такі проблеми:
 побудова цілісної наукової картини світу;
 дослідження співвідношення детермінізму і причинності;
 дослідження динамічних і статистичних закономірностей;
 аналіз структурних елементів наукового дослідження: співвідношення логіки та
інтуіції, індукції та дедукції; аналізу і синтезу; відкриття та обгрунтування; теорії й
факту.

7