Page 84 - 6202
P. 84

Завдяки  спеціальним  термінам  є  можливість  у  стислій  та
               економній  формі  давати  розгорнуті  визначення  і  характеристики
               наукових фактів, понять, процесів, явищ.
                      Науковий термін – це не просто слово, а втілення сутності даного
               явища. Добирати наукові терміни і визначення необхідно дуже уважно.
               Не  можна  довільно  змішувати  в  одному  тексті  різну  термінологію,
               пам’ятаючи,  що  кожна  галузь  науки  має  свою,  притаманну  тільки  їй
               термінологічну систему.

                      Не  використовується  також  замість  прийнятих  у  даній  науці
               термінів  професійна  лексика,  тобто  слова  та  вирази,  поширені  у
               певному науковому середовищі, наприклад: «хвостовка» (індивідуальна
               відомість для перездачі академічної заборгованості). Професіоналізми –
               це  не  позначення  наукових  понять,  а  умовні,  вищою  мірою

               диференційовані  найменування  реалій,  які  використовуються  в
               середовищі вузьких фахівців і зрозумілі тільки їм.
                      Фразеологія наукової роботи покликана, з одного боку, визначати
               логічні зв'язки між частинами висловлювань (навести результати, як
               показав  аналіз,  на  підставі  отриманих  даних,  підсумовуючи  сказане,
               звідси випливає, що ...), з іншого боку, позначати певні поняття, будучи,
               по суті, термінами, наприклад: державне право, вільна економічна зона

               та ін.).
                      На       мовностилістичне           оформлення           роботи       впливають
               морфологічні особливості наукової мови. Насамперед слід відзначити
               наявність великої кількості іменників із абстрактним значенням, а також
               дієслівних іменників (дослідження, розгляд, вивчення і т. ін.).
                     У  науковому  тексті  широко  представлені  відносні  прикметники,

                оскільки саме вони на відміну від якісних дають змогу з максимальною
                точністю вказувати достатні та потрібні ознаки понять.
                     Як  відомо,  не  можна  утворювати  форми  ступенів  порівняння
                відносних  прикметників.  Тому  у  тексті  МР,  використовуючи  якісні
                прикметники,  перевагу  віддають  аналітичним  формам  вищого  та
                найвищого ступенів.
                     Особливістю  мови  МР  є  також  відсутність  експресії  (сила

                вираження  вияву  яких-небудь  почуттів,  переживань;  виразність).
                Звідси  домінуюча  форма  оцінки  –  констатація  ознак,  притаманних
                слову, яке визначають. Тому більшість прикметників є тут частинами
                термінологічних виразів. Так, правильно буде прикметник «наступні»
                замінити займенником «такі», котрий всюди підкреслює послідовність
                перерахування особливостей і прикмет.

                     Дієслово і дієслівні форми несуть у тексті особливе інформаційне
                навантаження,  вони  служать  для  окреслення  постійної  ознаки
                предмета, використовуються при описі дослідження, доведення тощо.

                                                                                                       84
   79   80   81   82   83   84   85   86   87   88   89