Page 86 - 6202

ступеня достовірності повідомлення. Завдяки таким словам той чи
інший факт можна подати як достовірний (справді, насправді,
зрозуміло), припустимий (треба гадати, як видно), можливий
(можливо, ймовірно).
Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є також
вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось
виразу. У тексті цю умову можна реалізувати за допомогою спеціальних
вставних слів і словосполучень («за повідомленням», «за даними», «на

думку», «на нашу думку» і т. ін.).
Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Тому
виклад зазвичай ведеться від третьої особи, бо увага зосереджена на
змісті та логічній послідовності повідомлення, а не на суб’єкті.
Порівняно рідко використовуються форми першої і зовсім не

використовуються – другої особи займенників однини. Авторське «я»
ніби відступає на другий план.
Нині стало неписаним правилом у наукових текстах замість «я»
використовувати «ми» з огляду на те, що вираз суб’єкта авторства як
формального колективу надає більшого об'єктивізму викладу. Вираз
авторства через «ми» дає змогу відобразити власну думку як думку
певної групи людей, наукової школи чи наукового напрямку. І це

цілком зрозуміло, оскільки сучасну науку характеризують такі
тенденції, як інтеграція, колективність творчості, комплексний підхід до
розв’язання проблем. Займенник «ми» та його похідні якомога краще
передає й відтінює ці тенденції. Проте нагромадження в тексті
займенника «ми» справляє малоприємне враження. Тому автори
використовують конструкції з невизначено-особовими реченнями

(«Спочатку проводять відбір зразків для аналізу, а потім
встановлюють їх відповідність за розмірами шаблонів ...»).
Використовується також форма викладу від третьої особи («Автор
вважає...»), речення з пасивними дієприкметниками («Розроблений
комплексний підхід до вивчення ...»).
Якостями, які визначають культуру наукової мови, є точність,
ясність і стислість. Смислова точність – одна з головних умов

забезпечення наукової та практичної значущості інформації, вміщеної в
тексті роботи. Недоречно вжите слово може суттєво викривити сенс
написаного, призвести до подвійного тлумачення тієї чи іншої фрази,
надати всьому тексту небажаної тональності. Точність наукової мови
забезпечується:
– відсутністю канцеляризмів, заплутаної книжкової лексики,

просторічних жаргонних слів, які використовують замість
відповідних термінів;
– дотриманням стилістичних норм і зв'язків слів у реченні.

86