Page 85 - 6202

Широко вживаються дієслівні форми недоконаного виду минулого
часу дійсного способу, бо вони не фіксують ставлення до дії, яка
описується, на момент висловлювання. Рідше – дієслова умовного і
майже ніколи – наказового способу. Часто використовуються зворотні
дієслова, пасивні конструкції, що зумовлено потребою підкреслити
об’єкт дії, предмет дослідження (наприклад, «У даній статті
розглядаються ...», «Передбачено виділити додаткові кредити ...»).
У науковій мові поширені вказівні займенники «цей», «той»,

«такий». Вони не тільки конкретизують предмет, а й визначають
логічні зв'язки між частинами висловлювання (наприклад, «Ці дані
служать підставою для висновку ...»). Займенники «щось», «дещо»,
«що-небудь» через некоректність їх значення в тексті МР не
використовуються.

Синтаксис наукової мови характеризується логічною
послідовністю, тут окремі речення і частини складного синтаксичного
цілого, всі компоненти (прості та складні), як правило, дуже пов’язані
один з одним, кожен наступний випливає з попереднього або є
наступною ланкою в розповіді чи міркуваннях. Тому для тексту
кваліфікаційної МР, який потребує складної аргументації та виявлення
причинно-наслідкових відносин, властиві складні речення різних видів

із чіткими синтаксичними зв’язками. Звідси розмаїття складених
сполучників підрядності «завдяки тому, що», «між тим як», «тому
що», «замість того, щоб», «з огляду на те, що», «внаслідок того, що»,
«після того, що», «тоді як» та ін. Особливо часто використовуються
похідні прийменники «протягом», «відповідно до ...», «на відміну від...»,
«поряд з ...», «з огляду на... » і т. ін.

У науковому тексті частіше зустрічаються складнопідрядні, ніж
складносурядні речення. Це пояснюється тим, що підпорядковуючі
конструкції відбивають причинні, часові, наслідкові, умовні та подібні
відношення, а також тим, що окремі частини у складнопідрядному
реченні тісно пов’язані між собою. Частини складносурядного речення
немовби нанизуються одна на одну, утворюючи своєрідний ланцюг,
окремі ланки якого мають незалежність і легко піддаються

перегрупуванню.
Безособові, неозначено-особові речення в тексті МР вживаються
при описі фактів, явищ і процесів (У роботі розглянуто (розглядається)
..., проаналізовано... (аналізується) та ін.). Називні речення
використовуються в назвах розділів, підрозділів і пунктів, у підписах
під рисунками, діаграмами, ілюстраціями.

Писемна наукова мова має й чисто стилістичні особливості.
Об’єктивність викладу – основна її стилістична риса. Звідси наявність у
тексті наукових праць вставних слів і словосполучень на позначення

85