Page 79 - 6202
P. 79

12                                                  МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ



                     12.1. Підготовчий етап
                     Обираючи  тему,  варто  враховувати  деякі  універсальні  правила:
               тема повинна бути достатньо вузькою, щоб була можливість розглянути

               її більш чи менш повно у межах роботи відносно невеликого обсягу.
               Однак вона повинна бути водночас і достатньо важливою, вартою уваги
               дослідника.  Вибирати  теми  варто  в  межах  власної  компетенції.  Слід
               пам’ятати, що теми не є рівнозначними за складністю опрацювання. Є
               теми  прості  у  виконанні,  а  є  такі,  що  потребують  кропіткої
               дослідницької  праці.  Є  теми  всебічно  досліджені,  але  є  й  такі,

               дослідження яких потребуватиме значних зусиль і тривалого часу.
                     Тема  наукової  роботи  є  ширшим  поняттям,  порівняно  з
               дослідницьким завданням (можна сказати, що вони співвідносяться як
               об’єкт  та  предмет  дослідження).  Якщо  тема  роботи  окреслює  певний
               феномен чи сюжет, на який спрямована увага студента, то дослідницьке
               завдання  повинно  максимально  точно  передати  дослідницький  задум,
               який  автор  намагається  втілити  у  межах  своєї  праці.  Дослідницьке

               завдання може містити наступні структурні елементи:
                   1) запитання;
                   2) проблема;
                   3) гіпотеза.
                     Після  обрання  й  осмислення  теми  здійснюється  аналіз  стану
               розробки визначеної проблеми сучасною наукою.


                     12.2 Інформаційний етап
                     Цей етап передбачає пошук необхідної літератури у бібліотеках і
               архівах  та  її  опрацювання.  Фрагменти  документів  та  наукової
               літератури,  які  студент  згодом  планує  використати  у  тексті  роботи,
               зберігаються  у  вигляді  нотаток.  Нотатки  виконують  на  окремих
               картках,  намагаючись  дотримуватися  принципу  «один  сюжет  –  один

               аркуш».  Дослідникам  дуже  допомагає  звичка  зазначати  у  верхній
               частині картки джерело, з якого походить матеріал, а на полях – т.зв.
               «ключове  слово»,  що  допомагає  пригадати,  якій  події,  сюжетові  чи
               особі  присвячено  даний  фрагмент.  Ще  більше  зусиль  і  часу  варто
               інвестувати у зберігання бібліографічної інформації. До бібліографічної
               картки  (зазвичай  вона  менша  і  виготовляється  із  цупкого  паперу  або

               картону)  вносять  відомості  про  автора,  повну  назву  видання,
               типографську інформацію, а також локалізацію книги – бібліотеку чи
               приватну збірку в якій вона зберігається. Остання інформація виявиться

                                                                                                       79
   74   75   76   77   78   79   80   81   82   83   84