Page 66 - 6197
P. 66

При переході від однієї ітерації до іншої одна із базисних
                            змінних  виводиться  із  базису  (див.  табл.  1.3),  а  відповідна
                            небазисна  змінна    на  її  місце  включається  у  базис.
                            Відповідним чином видозмінюються стовпці матриці  D  (див.
                            табл. 1.3). Один із них, який асоційований з новою базисною
                            змінною  буде відповідним стовпцем одиничної матриці  I , а
                            відповідний  стовпець,  що  виводиться  із  базису,  буде
                            перерахований  за  симплекс-алгоритмом.  Тому  матрицю  D
                            подамо так:  D  D I  D II   .

                                Блочна матриця  D  складена із стовпців, які асоційовані з
                                                   I
                            новими небазисними змінними, а  D  - матриця-стовпець, яка
                                                                  II
                            відповідає  новій  базисній  змінні  на  поточній  ітерації.
                            Очевидно, що D       I   I , а  D  D  I   де індекси  I  та  II
                                              II   II              I   I
                            відносяться до попередньої ітерації.
                                Відмітимо, що матриця  I  вводиться для того, щоб розмір
                                                          I
                            матриці  D  залишався незмінним.
                                З  врахуванням  зроблених  міркувань  матричне  рівняння
                            (1.50) можна записати у такому вигляді:
                                                      1
                                                     
                                      R   x   R   s B b    I  s B   1  D I  I I   x 
                                                           s 
                                                                               
                                                   Б
                                                                Б
                                               0
                                                                                 I
                                                   II  s B  1 D II  I II   x .
                                                  s 
                                                                        II
                                                        Б
                                Оскільки останній доданок в одержаному виразі повинен
                            бути нульовим, то
                                                        1
                                                       
                                            R    x   s B b   s   s B  1 D  I   x
                                                                                    (1.52)
                                                    Б        I   Б      I   I   I
                                Аналогічно запишеться і рівняння (1.51)
                                                       s   s   s B  1 D  I            (1.53)
                                                           I   Б       I   I
                                Якщо  всі  компоненти  вектор-рядка,  які  обчислюються
                            згідно  рівняння  (1.53)  від’ємні,  то  знайдений  оптимальний
                            розв’язок.  В  іншому  випадку  ітераційний  процес  обчислень
                            продовжується.
                                                           66
   61   62   63   64   65   66   67   68   69   70   71