Page 19 - 6181
P. 19

смисл в повідомлення, що залежить від власного соціального досвіду
            (система  інтерпретацій  детермінована  соціальним  становищем,
            вихованням,  освітою...).  Взаєморозуміння    досягається,  коли
            комунікатор  і  реципієнт  інтерпретують  інформацію  по-різному.

            Непорозуміння людини у спілкуванні зумовлюються упередженнями,
            різними  ціннісними  орієнтаціями,  різними  віруваннями,  різним
            змістом, що надається словам і намірам (говорять різними мовами).

                  У комунікативному процесі можуть бути комунікативні бар’єри
            спілкування  (психологічні  перешкоди,  що  виникають  на  шляху
            отримання інформації):

                         смислові  –  одне  повідомлення  має  для  партнерів  по
            спілкуванню різний смисл – суб’єктивний зміст;
                         логічні  –  неадекватне  розуміння  інформації,  породжене

            особливостями мислення партнерів по спілкуванню (мотив);
                         фонетичні  –  породжені  особливостями  мови  того,  хто
            говорить;

                         семантичні – незбігання значень партнерів по комунікації –
            тезаурусах,  лінгвістичного  словника  мови,  з  повною  смисловою

            інформацією;
                         стилістичні  –  невідповідність  стилю  мови  комунікатора  і
            ситуації  спілкування або  стилю  мови  й  актуального  психологічного
            стану реципієнта.

                  Є ще фізичні, психологічні, соціальні, духовні бар’єри.
                  Розрізняють  вербальну  і  невербальну  комунікацію.  Вербальна
            комунікація  –  знакова  система,  універсальний  засіб  людського

            спілкування  (мова).  Невербальна  комунікація  –  система  знаків,  що
            використовуються у процесі спілкування і відрізняються від мовних
            засобів та формою виявлення.

                  Мова – це  система засобів спілкування, яка існує в свідомості її
            носіїв. Жоден окремий мовець не володіє і не користується мовою у
            всій  її  повноті.  Однак  в  людини  є  невеликий  центр  (знає  кожна

            людина) і величезна периферія (власне притаманне окремій людині).
            Етикетні слова, форми слів, звороти належать до мовного центру.
                  Мовлення  –  це  реалізація  мови  конкретними  людьми  в
            конкретних  актах  спілкування.  Воно  має  індивідуальний  характер  і

            залежить від віку людини, її статі, виховання, освіченості, становища
            в суспільстві, темпераменту, стану здоров’я тощо..
                  Мовлення – вербальна комунікація, засобом якої є слова.


                                                           19
   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24