Page 31 - 6109

інформації. По одному в систему передається текст, по іншому – додаткова
інформація, відсутня в тексті. При людській комунікації роль другого каналу,
як правило, грає зір. Більш одного каналу комунікації мають інтелектуальні
роботи, що володіють зором.
Зоровий канал комунікації дозволяє фіксувати стан середовища "тут і
зараз" і вводити в текст інформацію, що спостерігається. Система стає здатної
до розуміння текстів, у які введені слова, прямо зв'язані з тією ситуацією, у якій
породжується текст. На більш низьких рівнях розуміння не можна зрозуміти,
наприклад, текст: "Подивіться, що зробив Петров! Він не повинний був брати
це!" При наявності зорового каналу процес розуміння стає можливим.
При наявності четвертого рівня розуміння ІС здатна відповідати на
питання типу: "Чому Петров не повинний був брати це?" або "Що зробив
Петров?" Якщо питання, що надійшло в систему, відповідає третьому рівневі,
то система видає потрібну відповідь. Якщо для відповіді необхідно залучити
додаткову інформацію, то внутрішнє представлення тексту і питання
передається в блок, що здійснює співвіднесення тексту з тією реальною
ситуацією його породження, що доступна ІС по зоровому або якому-небудь
іншому каналі фіксації ситуації зовнішнього світу.
П'ятий рівень: Для відповіді на цьому рівні ІС крім тексту використовує
інформацію про конкретного суб'єкта, що є джерелом тексту, і загальну
інформацію, що зберігається в пам'яті системи, що відноситься до комунікації
(знання про організації спілкування, про цілях учасників спілкування, про
норми участі в спілкуванні). Теорія, що відповідає п'ятому рівневі, – це так
називана теорія мовних актів.
Була звернена увага на те, що будь-яка фраза не тільки позначає якесь
явище дійсності, але і поєднує в собі три дії: локуцию, ілокуцию і перлокуцію.
Локуція – це розмова, сама по собі, тобто ті дії, які слід зробити, щоб висловити
свою думку. Ілокуція – це дія за допомогою розмови: питання, спонукання
(наказ або прохання) і твердження. Перлокуція - це дія, якою намагаються
здійснити деякий вплив на слухаючого: "лестити", "дивувати", "умовляти" і т.д.
Мовний акт можна визначити як мінімальну осмислену (або доцільну)
одиницю мовного поводження. Кожен мовний акт складається з локутивного,
ілокутивного і перлокутивного акта.
Для четвертого і п'ятого рівнів розуміння цікаві результати по
невербальним (несловесним) компонентах спілкування і психологічних
принципів, що лежать в основі спілкування. Крім того, у правила поповнення
тексту входять правила висновку, що спираються на знання про даного
конкретного суб'єкта спілкування, якщо такі знання в системи є. Наприклад,
система може довіряти даному суб'єктові, вважаючи, що породжуваний їм
текст щирий. Але може не довіряти йому і розуміти текст, коректуючи його у
відповідності зі своїми знаннями про суб'єкта, що породив текст. Знання такого
типу повинні спиратися на психологічні теорії спілкування, що поки розвиті
недостатньо.
Наприклад, на вхід системи надходить текст: "Ніна обіцяла незабаром
прийти". Якщо про Ніну в системи немає ніякої інформації, вона може

31