Page 14 - 6109

однакові за формою, але абсолютно різні за змістом. Людина розуміє не лише
те, що написано на табличках, але й те, що "залишається за кадром" і явно не
зазначається. Людина уявляє собі ситуації, які можуть виникати на будівництві
та в метро, і поповнює первинні інструкції, що сприймаються нею
безпосередньо. Зокрема, на будівництві зверху можуть падати цеглини, і тому
потрібна каска, щоб захистити голову. До такого висновку людина могла б
дійти і самостійно, без нагадування. Без каски на будівництво не пустять, і,
якщо каски немає, її потрібно придбати. Але ясно, що купувати собаку перед
тим, як заходити в метро, зовсім не обов'язково.
Людина має певну суму знань про світ, яка дозволяє їй орієнтуватися в
життєвих ситуаціях та приймати вірні рішення. Крім того, людина вміє певним
чином використовувати ці знання. Цих самих рис повинна набути система
штучного інтелекту. Можна стверджувати, що здатність до поповнення тих
первинних описів ситуацій, що сприймаються безпосередньо, є однією з
ключових рис інтелектуальної системи.
Зовнішній світ настільки багатий, що неможливо попередньо описати
життєві ситуації з тим ступенем деталізації й однозначності, які б дозволили
закласти в системи, що проектуються, жорсткі детерміновані алгоритми
поведінки. Тому інтелектуальні системи повинні мати механізми адаптації, які
б дозволяли їм вирішувати поставлені перед ними задачі на основі аналізу
поточної ситуації.

2.3. Формалізація понять алгоритмічносгі та декларативності

Спробуємо формалізувати деякі з впроваджених раніше понять. Введемо
такі позначення:
q – первинні інструкції, записані без будь-яких змін у тому вигляді, в
якому їх сформулював автор; аналогічно можна визначити первинний опис
ситуації як результат її безпосереднього сприйняття;
S – множина факторів, які визначають поточний стан виконавців; роз-
глядатимемо S як об'єднання двох множин: S' та S''. Тут S – множина
контрольованих факторів, які відомі авторові процедури і на які він може мати
вплив (в цілому, контрольованість і керованість – це не одне й те саме: фактор
може бути контрольованим, проте некерованим, але для наших цілей це не має
суттєвого значення); S" – множина неконтрольованих факторів;
Z – знання, які має виконавець;
r a – робочий алгоритм, який формується та реалізується виконавцем при
r a алгоритмічному підході. При цьому, як правило, автоматично формується і
програма р л, що відповідає цьому алгоритму;
r д – робочий алгоритм, який формується та реалізується інтелектуальним
r д виконавцем при декларативному підході. Нагадаємо, що згідно з
фундаментальними тезами Тьюринга та Чорча (все, що може бути виконано
будь-яким виконавцем, може бути промодельовано на машині Тьюринга) сам
факт виконання завдання свідчить про існування цього алгоритму. Щоправда,
цей алгоритм може і не усвідомлюватися виконавцем, а в даному разі не може
бути явно сформульований у вигляді алгоритму чи програми. Якщо ж

14