Page 11 - 6109

потребують певних інтелектуальних зусиль ". Але і це визначення має вади.
Головна з них полягає у недосконалій формалізації поняття "певні
інтелектуальні зусилля". Таких зусиль вимагає, наприклад, виконання простих
арифметичних обчислень, але чи можна вважати інтелектуальною програму,
яка здатна до здійснення тільки таких операцій? Відтак у ряді книг та
енциклопедій до наведеного визначення додається поправка: "Сюди не входять
задачі, для яких відома процедура їх розв'язання". Важко вважати таке
формулювання задовільним. Розвиваючи цю думку далі, можна було б
продовжити: отже, якщо я не знаю, як виконувати якусь задачу, то вона є
інтелектуальною, а якщо знаю,— то ні. Наступний крок — це відомі слова Л.
Теслера: "Штучний інтелект — це те, чого ще не зроблено"
Існують і конструктивніші визначення інтелекту. Наприклад, "Інтелект є
здатність правильно реагувати на нову ситуацію". Уявіть собі, наприклад,
звичайний калькулятор. Цілком імовірно, що на ньому ніколи не обчислювали
суму двох нулів. Тоді завдання "обчислити нуль плюс нуль" можна вважати
ситуацією, новою для калькулятора. Безумовно, він з нею впорається
("правильно відреагує на нову ситуацію"), але чи можна на цій підставі вважати
його інтелектуальною системою?

1.4. Тест Тьюринга і фатичний діалог

Відомий англійський учений Алан Тьюринг сформулював тезу, що
визначає момент, з якого машину можна вважати інтелектуальною. Нехай
експерт за допомогою телефону або подібного віддаленого пристрою
спілкується з кимось (або чимось), що може бути як людиною, так і машиною.
Експерт дає певні тести-завдання. За результатами відповідей він повинен
визначити, з ким має справу – з людиною чи ЕОМ. Якщо він приймає
комп'ютер за людину, комп'ютер може вважатися інтелектуальним. Така
перевірка дістала назву тесту Тьюринга. Багато спеціалістів вважали, що
подібного тесту цілком достатньо для визначення рівня інтелектуальності
комп'ютерної системи. Але виявилось, що це не зовсім так. В основі тесту
Тьюринга лежить неявне припущення про те, що необхідною умовою ведення
діалогу є розуміння співрозмовника. Але наприкінці 60-х років американський
кібернетик Дж. Вейценбаум створив дві програми – ЕЛІЗА і ДОКТОР – для
використання в психіатрії. Виявилось, що вони можуть невірно зорієнтувати
експерта в умовах тесту Тьюринга.
Тому при побудові цих програм в основу була покладена ідея фатичного
діалогу.
Фатичним називається діалог без розуміння співрозмовника, на основі
формального перефразування почутого.
Так, на висловлення пацієнта "Ви не відверті зі мною " програма може
відповісти: "Чому Ви думаєте, що я не відверта з Вами? ". У ряді випадків
програма може видати заздалегідь заготовлену фразу. Так, на слова пацієнта
"Мій батько мене не любив " вона може відповісти "Розкажіть мені про Вашу
сім 'ю ".
Звичайно, це не має жодного відношення ні до розуміння, ні до інтелекту,

11