Page 9 - 6109

як правило, змінюються з часом. Тому далі ми спробуємо показати, що
розпізнавання об'єктів і ситуацій має виняткове значення для орієнтації людини
в навколишньому світі і прийняття нею вірних рішень. Розпізнавання, як
правило, здійснюється людиною на інтуїтивному, підсвідомому рівні – адже
людина вчилася цьому мільйони років.
Інша інтелектуальна задача – моделювання мислення, зокрема
формулювання наслідків з фактів, які безпосередньо спостерігаються або
вважаються відомими. Можна виокремити два типи процесів мислення:
• підсвідоме інтуїтивне мислення, механізми якого на сучасному етапі
вивчені недостатньо і яке дуже важко формалізувати та автоматизувати;
• дедуктивні логічні побудови за формалізованими законами логіки.
Дедукцією називається перехід від загального до часткового, виведення
часткових наслідків із загальних правил.
Тут пересічна людина рідко в змозі пояснити, за якими алгоритмами вона
здійснює логічне виведення. Але методики та алгоритми, за якими можна
автоматизувати виведення наслідків з фактів або логічну перевірку тих чи
інших фактів, відомі. Насамперед це формальна логіка Арістотеля, сформована
на основі конструкцій, які дістали назву силогізмів. Вони практично неподільно
панували в логіці аж до початку XIX століття, тобто до появи булевої алгебри.
Немає ніякої необхідності наводити якісь формальні визначення силогізмів.
Наведемо лише один класичний приклад.
Перше твердження: Усі люди смертні.
Друге твердження: Сократ – людина.
Висновок: Сократ смертний.
Якщо перше і друге твердження у силогізмі істинні та задовольняють
певним загальним формальним вимогам, тоді й висновок буде істинним,
незалежно від змісту тверджень, що входять до силогізму. При порушенні цих
формальних вимог легко припуститися логічних помилок, подібних до
нижченаведених:
Усі студенти вузу А знають англійську мову. Петров знає англійську
мову. Отже, Петров — студент вузу А. Або:
Іванов не готувався до іспиту і отримав двійку.
Сидоров не готується до іспиту.
Отже, і Сидоров отримає двійку.
Арістотелем було запропоновано кілька формальних конструкцій си-
логізмів, які він вважав достатньо універсальними. Лише у XIX столітті почала
розвиватися сучасна математична логіка, яка розглядає силогізми Арістотеля як
один з часткових випадків. Основою більшості сьогоднішніх систем,
призначених для автоматизації логічних побудов, є метод резолюцій Дж.
Робінсона (буде описаний далі). Але практична реалізація логічних побудов
зіткнулася з серйозними проблемами. Головна з них – це феномен, який Р.
Беллман назвав прокляттям розмірності. На перший погляд, описати знання
про зовнішній світ можна було б, наприклад, таким чином: "Об'єкт А має риси
X, Y, Z. Об'єкт В відрізняється від А тим, що має рису Н, і т. д. ". Але
зовнішній світ є винятково складним переплетінням різноманітних об'єктів і

9