Page 18 - 6109

йдеться про самонавчання.
Справді розвинені інтелектуальні системи повинні мати здатність
безпосередньо сприймати оточуючий світ за допомогою спеціальних органів
чуттів.
Більше того, це сприйняття має бути пов'язаним з тими поняттями, які
входять до знань системи або які формуються в ній. Без такого зв'язку слова
залишаються лише словами. Людина ж у процесі мислення істотно спирається
на чуттєві асоціації, пов'язані з цими словами. Наприклад, слово "пожежа"
викликає у свідомості людини цілий пласт уявлень, пов'язаних з такими
зовнішніми подразниками, як "яскраво", "гаряче" і т. п. На основі цих асоціацій
виникають інші. Все це має рефлекторний характер і зумовлює активну участь
підсвідомих інтуїтивних процесів у людському мисленні, при прийнятті
людиною рішень і т. п. Крім того, без набуття таких рис важко говорити про те,
що система штучного інтелекту може мати якусь власну мету.
Для людини характерний тісний зв'язок "лівопівкульних" понять, якими
вона оперує в процесі логічного мислення, з "правопівкульними" образами, які
підкріплюються сигналами, що надходять від органів сприйняття зовнішнього
середовища. У сучасних системах штучного інтелекту такий зв'язок практично
відсутній.
До переліку інтелектуальних задач можна віднести такі:
– аналіз ситуацій;
– розпізнавання образів;
– логічне мислення;
– розуміння нової інформації;
– навчання і самонавчання;
– планування цілеспрямованих дій.
Інтелектуальною системою називається самокерована кібернетична
система, яка має певну суму знань про світ і здатна на основі безпосереднього
сприйняття і подальшого аналізу поточної ситуації планувати дії, спрямовані
на досягнення певної мети, а також поповнювати свої знання.
Це визначення не може претендувати на повноту та універсальність. Воно
фокусує увагу на основних завданнях, які повинна вміти вирішувати будь-яка
інтелектуальна природна, технічна або програмна система.

2.6. Типова схема функціонування інтелектуальної системи

Зрозуміло, що функціонування інтелектуальної системи можна описати
як постійне прийняття рішень на основі аналізу поточних ситуацій для
досягнення певної мети. Тому природно виокремити стани, які утворюють
типову схему функціонування інтелектуальної системи:
1. Безпосередньо сприймає зовнішню ситуацію; результатом є
формування первинного опису ситуації.
2. Зіставляє первинний опис зі знаннями системи і поповнює цей опис;
результатом є формування вторинного опису ситуації в термінах знань системи.
Цей процес можна розглядати як процес розуміння ситуації або як процес
перекладу первинного опису на внутрішню мову системи. При цьому можуть

18