Page 78 - 61

10
гією менше 10 еВ (які несуть основну частку енергії косміч-
них променів), міжпланетні поля є суттєвим контролюючим
фактором. В міру зменшення енергії частинок роль магнітних
полів зростає.
Навколоземним Космосом зазвичай називають ту об-
ласть міжпланетного простру, яка перебуває під контролем
земного магнітного поля. Вона простягається на відстань 8-10
земних радіусів. Ця область характеризується достатньо силь-
8
ними магнітними полями, в яких протони з енергією 10 еВ і
менше можуть “заплутуватись”, оскільки радіус гвинтової
траєкторії цих частинок значно менший від лінійних розмірів
самого поля. Отже, магнітне поле Землі можна розглядати як
акумулятор або пастку для заряджених частинок. Будова зем-
ного магнітного поля така, що вона за сприятливих умов може
відігравати роль і своєрідної магнітної призми, яка ущільнює
потоки заряджених частинок.
Магнітне поле Землі – це природний підсилювач прито-
ку енергії, внесеної космічними променями. Важливість цього
підсилення стає наочною, якщо врахувати, що в минулому
Земля піддавалась неодноразовому опромінюванню інтенсив-
ним потоком космічних променів. Через пружні та квазіпруж-
ні сумісні удари, які переважають при проходженні протонів з
9
енергією 10 еВ через газ атмосфери, в шарі поглинання цих
частинок, розташованому на висоті 8-12 км, може виникати
слабкий вітер. Атмосферний вітер – це перетворена промени-
ста енергія Сонця. Однак процес перетворення потенціальної
енергії в кінетичну проходить значною мірою під контролем
космічних променів – стимуляторів перетворення одного виду
енергії в інший.

2.2 Сонячна система
Сонячна система включає Сонце, 9 великих планет, які
мають в загальній сукупності 54 супутники, близько 2300 ма-
лих планет (астероїдів), безліч комет і метеоритів. Сонце яв-

513