Page 81 - 61

Тривале вивчення будови Сонячної системи дало змогу
стверджувати, що всі її тіла і Сонце утворились в єдиному
процесі з газово-пилуватої хмари. Відмінність складу двох
груп планет пов’язана із зменшенням температури в початко-
вій хмарі в міру віддалення від Сонця. Це призвело до того,
що більш віддалені планети ввібрали в себе багато летючих
речовин і стали масивнішими.
Земля обертається навколо Сонця по дуже слабо витяг-
нутому еліпсу з швидкістю 29,5 км/с. Сила притягання Сонця,
21
що утримує Землю на орбіті, становить 3,610 кг. Вона мог-
ла би розірвати сталевий трос діаметром 3000 км.
Сонце – газова, точніше плазмова, куля. Радіус Сонця
10
R  6,9610 см, тобто в 109 разів більший від екваторіаль-
0
33
ного радіуса Землі; маса Сонця М 1,9910 г, тобто в
0
333000 разів більша, ніж маса Землі. В Сонці міститься
99,866% маси Сонячної системи. Середня густина сонячної
3
3
речовини 1,4110 кг/м , що складає 0,256 середньої густини
Землі. Прискорення вільного падіння на рівні видимої повер-
2
2
хні Сонця g  2,7410 м/с , тобто в 28 разів більше, ніж на по-
верхні Землі.
Під дією гравітації Сонце, як і будь-яка зірка, намагаєть-
ся стиснутись. Цьому стисненню протидіють сили, що вини-
кають внаслідок високої температури і густини внутрішніх
3
3
шарів Сонця. При густині 15010 кг/м температура в надрах
Сонця повинна бути не нижча  14 млн. градусів, щоб влас-
ний тиск газу, який міститься там, ефективно перешкоджав
швидкому стисненню. Температура зовнішніх шарів Сонця
становить близько 6000 К; поблизу центра Сонця температура
близька до 20000000 К. Така висока температура в централь-
них областях Сонця може підтримуватись довго тільки термо-
ядерними реакціями. Ці реакції і є основним джерелом енергії
Сонця.
Повна кількість випромінюваної Сонцем енергії визна-
чається за значенням сонячної сталої, тобто за кількістю енер-

516