Page 144 - 61

нішні маси вищерозатшованих шарів на дану точку, що
просувається на глибину, не діють.
Загальна (сумарна) зміна сили притягання з глибиною, за
Н.П. Грушинським і А.Н. Грушинським, можна описати зако-
ном [2]
F  0 ,3086 Z 0 ,0838  Z , (3.20)
де: Z – занурення точки в земні надра.
З виразу (3.20) випливає, що зміна сили тяжіння під зем-
ною поверхнею материків проходить пропорційно не тільки
глибині, але й густині середовища. При цьому в шарах неве-
3
ликої густини (   12 ..., 2, 4  10 3 кг/м ) перший член виразу
(3.20) більше другого і тому при зануренні зростає сила тя-
жіння. Але в міру зростання Z густина  збільшується, і тим
самим зменшується сила тяжіння.
З виразу (3.20) можна знайти значення  , при якому
зміна сили притягання припиниться (F  0). Простий розра-
хунок показує, що цій умові відповідає густина
3
3
3
3
3, 68 10 кг/м . Це означає, що у випадку   3, 68 10 кг/м
занурення в земні надра призводить до збільшення сили при-
3 3
тягання, при   3, 68 10 кг/м вона зменшується пропорцій-
но глибині. Густина в земних надрах змінюється з глибиною
нерівномірно. Така особливість внутрішньої будови призво-
дить до того, що на межі мантії і ядра значення g досягає ма-
2
ксимуму (10,68 м/с ). Саме ядро більш однорідне, і в ньому
густина плавно зростає з глибиною. Тому, в центрі земної кулі
сили притягання по всіх радіусах однакові і g 0 .
В спостережені значення сили тяжіння вводяться по-
правки на висоту, на притягання проміжного шару і оточую-
чий рельєф. Ці поправки називають редукціями.
Для приведення виміряного значення g до рівня океану
n
вводять поправку по висоті ( g ). Цю поправку називають та-
1
кож поправкою за “вільне повітря” або поправкою Фая. Фор-
мула для розрахунку поправки по висоті має вигляд
 g   0 ,308 H ,
1
де g вимірюється у мілігалах; H – висота над рівнем моря, м.
1

510