Page 146 - 61

відливи.
В системі Земля-Сонце також діє припливоутворююча
сила. Її прискорення приблизно в 2,2 рази менші прискорення
припливоутворюючої сили Місяця. Це означає, що сонячні
припливи в 2,2 рази менше місячних. Але ці припливи окремо
не спостерігаються, вони тільки змінюють величину місячних
припливів. Сумарно ці зміни залежать від взаємного розта-
шування центрів мас Сонця, Землі, Місяця. Під час нового і
повного місяця місячний і сонячний припливи наступають
одночасно, і тому припливоутворюючі сили систем Земля-
Місяць і Земля-Сонце складаються, наступає найбільший
приплив. Під час першої і останньої чвертей фаз Місяця в мо-
мент місячного припливу проходить сонячний відплив, і тому
спостерігається найменший відплив. Різниця між величиною
припливів для двох вказаних ситуацій може досягати 250-
300%.
Величина припливу в будь-якій точці морського узбе-
режжя в багато чому залежить від контурів берегів.
У вузьких бухтах, де припливна хвиля входить без пе-
решкод, припливи найбільші. Накриклад, в затоці Фанді (Ат-
лантичний океан, Північна Америка) рівень води під час при-
пливів підвищується більше ніж на 18 м, в Пенжинській губі
(Охотське море) – приблизно на 13 м. В бухтах, при вході в
які енергія припливної хвилі гаситься вузькою горловиною,
припливи найменші. У відкритому океані висота припливної
хвилі в середньому становить близько 0,5 м.
Явища припливів проходять також в атмосфері і в зем-
ній корі, причому в атмосфері припливи проявляються в пері-
одичних змінах атмосферного тиску, найбільш чітко – з пері-
одом в 12 год. В земній корі припливні явища хоча й мають
значно менші розміри, ніж в гідросфері, та завдяки суміжній
дії припливоутворюючих сил в системах Земля-Місяць і Зем-
ля-Сонце поверхня земної кори два рази на добу піднімається
і опускається на декілька дециментрів.
Величезна геофізична роль належить припливоутворю-
ючій силі системи Земля-Місяць в утворенні і динаміці так
званих сегментів припливу в площині екватора твердого тіла
Землі (рис. 3.3).

512