Page 143 - 61

щільному і пластичному підкоровому шарі. Вперше термін
ізостазія запропонував і використав американський геолог
Даттон в 1892 р., визначаючи тенденцію земної кори до дося-
гнення гідростатичної рівноваги. Припущення про те, що ве-
ликі маси гірських порід знаходяться у врівноваженому стані,
з’явилось в середині ХІХ ст. при вимірюванні відхилень виску
поблизу Гімалайського хребта в Північній Індії. Таким чином,
підняття на поверхні земної кори гідростатично врівноважені.
Повної рівноваги немає ніде, але в континентальних масшта-
бах кора надто близька до рівноваги. На думку Хейсканяні
(1958), ізостатична рівновага земної кори в середньому на
63% здійснюється за принципом компенсації по глибині, за-
пропонованому Єрі, і на 37% - за рахунок різниці в густинах,
як вважав Пратт.

І, ІІ, ІІІ – геосінклінальний, платформенний і океанічний
тип земної кори
Рисунок 3.2 – Залежність аномалій сили тяжіння в редукції
Буге
від потужності земної кори

При просуванні в глибину Землі сила тяжіння зменшується, і в
центрі Землі доходить до нуля. Це є наслідком двох при-
чин. З одного боку, до центра Землі сила притягання зрос-
тає обернено пропорційно квадрату радіуса, а з другої –
зменшується пропорційно зменшенню маси, оскільки зов-

509