Page 111 - 61

температури середовищ геосфер та інших кліматичних елеме-
нтів, кількість льоду на водних об’єктах, їх водність тощо).
Земля має центрально-симетричну будову і складається з
декількох геосфер.
Магнітосфера – область навколоземного простору, де
напруженість земного електромагнітного поля перевищує на-
пруженість зовнішніх електромагнітних полів; має складну, не-
стійку за конфігурацією форму і наявність магнітного шлейфа.
Атмосфера, загальна висота якої приблизно 1300 км, має
шарову будову з дифузними межами; поділяється на тропо-
сферу (висота 0-18 км на екваторі і 0-10 км біля полюсів і
утримує 79% загальної маси атмосфери), стратосферу (16-80
км; 20% маси атмосфери) та іоносферу (80-900 км і 0,5% маси
атмосфери). Зовнішня частина іоносфери – пояс дисипації (900-
1300 км), що переходить в міжзіркове середовище. Шари атмо-
сфери є сфероїдальні з  , значно більшим  твердої Землі.
Гідросфера – переривиста водно-льодова оболонка, роз-
ташована між атмосферою і твердою земною корою, яка являє
собою сукупність океанів, морів, поверхневих континенталь-
них вод і льодових покривів.
Гіпотези походження атмосфери і гідросфери зводяться
до двох основних типів:
• першорядний, залишковий характер гравітаційно дифе-
ренціальної початкової матерії;
• вторинне походження в процесі виплавляння і дегазації
речовини із надр Землі.
З усіх хімічних елементів і газів атмосферного повітря
найважливіша біологічна і геофізична роль належить азоту,
кисню, вуглекислому газу і озону.
Азот є головною складовою частиною атмосферного
18
повітря, за об’ємом 78%, це приблизно 410 кг. У вигляді
складних органічних сполук білкових речовин азот входить до
складу тіла кожної рослини і тварини. Без білка немає життя,
а оскільки азот є невід’ємною складовою часткою білка, то

546