Page 87 - 6094

можливостей завжди є приблизними (прогнозними), оскільки відмовившись від цього
варіанти використання ресурсів, менеджер ніколи не дізнається наскільки прогнозна
ефективність збігалася з фактичною.
На практиці фірма використовує концепцію альтернативних витрат з метою
очікування більшого доходу, ніж отримує в даний час. В цьому випадку, альтернативні
витрати визначаються як величина доходу, яка необхідна, щоб відволікти ресурс від
виробництва одного товару і використати його для виробництва іншого. Ця величина
складає часто зміст торгу. Продавець знижує ціну до того рівня, поки вона не
зрівняється з альтернативними витратами (тією сумою, яку він сподівається отримати
від інших покупців), а покупець підвищує ціну до того рівня поки вона не зрівняється з
альтернативними витратами інших способів витрачання засобів (ціною у інших
продавців, ціною товару-замінника). Але жодна з сторін не знає точного розміру
альтернативних витрат іншої сторони.
Концепція альтернативних витрат є важливим інструментом в прийнятті
ефективних економічних рішень, оскільки оцінка витрат ресурсів здійснюється на
основі порівняння з кращим, найефективнішим способом їх використання.
В умовах обмеженості одного з ресурсів і скорочення дохідності, коли
суспільство перебуває на межі виробничих можливостей, для того щоб збільшити
виробництво одного з благ, доводиться скорочувати виробництво іншого у
всезростаючому розмірі.
Таким чином, у силу того, що ресурси мають різну продуктивність у різних
процесах виробництва, переключення їх з однієї сфери застосування на іншу
обумовлює зростання альтернативних (зіставлених) витрат

5.3 Трансакційні витрати як фактор економічного відбору

У традиційній (неокласичній) економічній теорії фірма визначається як
сукупність ресурсів, які перетворюються в продукцію, що користується попитом
споживачів. Мета фірми - максимізація прибутку.
Існує два основні методи такого перетворення.
Перший спосіб передбачає, що підприємець при виробництві продукції укладе
стільки договорів (контрактів), скільки вимагає технологічний процес.
Наприклад, при виробництві сільгосппродукції на власній (або орендованій)
землі будуть заключні угоди з одним підприємцем про те, що він посадить і виростить
урожай на його полі, з іншим, що він збере його урожай, з третім, що він буде зберігати
його, з четвертим, що він продасть його.
Такий метод організації виробництва називається ринковою контрактацією. З
кожним партнером укладається окрема угода, і підприємець платить йому ту суму
грошей, про яку домовилися в договорі (контракті), в обмін на виконання взятих ним на
себе зобов'язань. Перевага цього методу організації виробництва полягає в тому, що
витрати, викликані несумлінною працею кожного, партнер відчуває на собі.
Підритємець заплатить обіцяну суму, тільки тоді, коли партнер сумлінно виконає
роботу. Така організація виробництва вимагає витрат на пошук потрібного партнера,
ведення переговорів і заключення з кожним контрагентом угоди, в якому вказується
ціна, кількість, якість, дата поставки, гарантії виконання договору підрядником.
Другий спосіб організації виробництва, полягає в тому, що підприємець наймає
людей працювати на нього. Також з кожним працівником укладається договір
(контракт), але іншого характеру. Підприємець платить своїм працівникам заробітну
плату в обмін на право керувати ними, вказувати що, коли і яким чином вони повинні

87