Page 82 - 6094

кожною додатково залученою у виробництво одиницею праці. Сукупний продукт
збільшується разом зі збільшенням змінного фактора L досягає у точці A найбільшого
значення, потім збільшення припиняється. Тобто виробничий процес настільки
перенасичений цим фактором виробництва, що він не може ефективно
використовуватися.

Середній продукт збільшується до тих пір, поки граничний продукт буде
більший за нього, та досягає максимуму у точці В*, це точка перетину кривих
середнього та граничних продуктів. З подальшим збільшенням змінного фактору
середній продукт починає поступово зменшуватися. Граничний продукт збільшується,
досягає максимуму у точці С*, потім починає зменшуватися до нуля і навіть до
від’ємних значень.
Характер зміни показників означає, що починаючи з певного моменту (точка С),
кожна додаткова одиниця змінного фактора стає все менш результативною, тобто
віддача від ресурсу набуває спадного характеру: МР L зменшується, а крива ТР L зростає
спадними темпами. Спадний характер переходить у від’ємний з того моменту, коли
МР L дорівнює нулю, а ТР L досягає максимуму та починає зменшуватись.
Отже, після точки С (рис.5.1) починає проявлятись закон спадної граничної
продуктивності ( спадної віддачі):
починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу
(наприклад, праці) до незмінного фіксованого (наприклад, капіталу) дає спадний
граничний продукт у розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.
Закон спадної віддачі не доводиться формально, він виведений емпіричним
шляхом на підставі численних спостережень. Цей закон має універсальний характер,
тобто застосовується до будь-якого виробництва та свідчить, що збільшення обсягу
випуску продукції обмежене, якщо змінюється тільки один фактор. Точка зменшення
граничної продуктивності – це межа використання змінного фактора, за якого його
граничний продукт починає зменшуватися.
Причина дії ефекту спадної віддачі полягає в тому, що, оскільки всі фактори
виробництва використовуються разом, то необхідно дотримуватись визначеного
співвідношення між ними. Зміна одного виробничого фактора при фіксованому
значенні інших породжує диспропорції. Наприклад, кількість працівників уже не
відповідає кількості устаткування, що не викликає адекватного збільшення сукупного
продукту.
Закон спадної граничної продуктивності встановлює співвідношення між
затратами виробничих факторів, з одного боку, і випуском продукції – з іншого. При
цьому важливо розглядати, яким чином приріст затрат одного з факторів виробництва
впливає на збільшення випуску продукції при інших незмінних факторах. Якщо
врахувати динаміку всіх показників продуктивності за умови нарощування
використання змінного фактора, то можна виділити чотири стадії розвитку
виробництва (див. рис. 5.1):
I стадія – середній (АР L) і граничний (МР L) продукти змінного фактора
зростають, причому МР L досягає максимуму. Сукупний продукт (ТР L) зростає при дуже
швидкому темпі, так як його крива опукла до низу. Тобто, на першій стадії, яка
пов’язана з початком освоєння випуску, постійні ресурси використовуються не в
повному обсязі і тому збільшення обсягу застосування змінного ресурсу веде до
зростання ефективності виробництва. Необхідно збільшувати масштаби виробництва.
II стадія – середній продукт (АР L) продовжує зростати та досягає свого
максимуму; граничний продукт (МР L) починає знижуватись, сукупний продукт (ТР L)

82