Page 38 - 6093

38 РЕКРЕАЦІЙНІ СПОРУДИ ТА КОМПЕКСИ

Архітектурно-просторова організація національних природних і регіональних
ландшафтних парків має передбачати використання їх території для наукових, культурно-
освітніх і рекреаційних цілей з виділенням функціональних зон: заповідної, сталої рекреації,
регульованої рекреації та господарської.
При проектуванні парків і садів важливою вимогою є максимальне збереження
природно-ландшафтних компонентів ділянки з існуючими насадженнями та водоймами.
Площу території парків, садів і скверів приймають, виходячи із конкретних
містобудівних і природних умов.
Зона транспортних комунікацій та пішохідних зв’язків рекреаційного району
об’єднує групи зовнішніх та внутрішніх доріг:
 зовнішні магістральні дороги – забезпечують зв’язок між районами та проходять в обхід
рекреаційного району;
 внутрішні дороги – забезпечують зв’язок між функціональними зонами району та
проходять в обхід рекреаційних комплексів, парків;
 внутрішні місцеві дороги – забезпечують зв’язок між туристичним громадським центром
і спорудами рекреаційного призначення;
 прогулянкові дороги для автомобілів (парквей) – пов’язують рекреаційні та сельбищні
зони з природними парками, заповідниками, туристичними об’єктами, зонами масового
відпочинку тощо;
 туристичні пішохідні дороги – призначені для довготривалих прогулянок, піших
мандрівок привабливою місцевістю;
 пішохідні алеї, бульвари, набережні – забезпечують пішохідні зв’язки всередині
функціональних зон, між об’єктами та місцями відпочинку в радіусі пішохідної
доступності; проходять по території комплексів, парків; спеціальні пішохідні траси -
призначені для дозованої пішої ходьби з лікувальною та профілактичною метою
(теренкурів), підпорядковуються рельєфу та мають естетичне наповнення.
Бульвари й пішохідні алеї слід передбачати у напрямі масових потоків пішохідного
руху. Розміщення бульвару, його довжину і ширину, а також місце у поперечному профілі
вулиці треба визначати з урахуванням архітектурно-планувального рішення вулиці та її
забудови. На бульварах і пішохідних алеях передбачають майданчики для короткочасного
відпочинку. Ширину бульварів з однією повздовжньою пішохідною алеєю треба приймати не
менше 10 м при розміщенні з одного боку вулиці між проїжджою частиною і забудовою.
Дорожню мережу ландшафтно-рекреаційних територій (дороги, алеї, стежки)
проектують, по можливості, з мінімальними нахилами відповідно до напрямків основних
шляхів руху пішоходів і з урахуванням визначення найкоротших відстаней до пунктів зупинок
громадського транспорту, ігрових і спортивних майданчиків. Ширина доріжки повинна бути
кратною 0,75 (ширина смуги руху однієї людини).
Основу розпланувальної структури системи рекреаційних (курортних) зон становить
раціональна організація функціональних зон – курортно-рекреаційної, сельбищної,
адміністративної, комунально-господарської, санітарно-захисно-захисної, встановлення
через транспортно-пішохідну (магістральну, вуличну, стежкову спеціалізованих лікувальних і
туристичних маршрутів) мережу взаємозв’язків між ними, громадськими центрами і
територіями організованого та неорганізованого ландшафту.
У межах рекреаційних (курортних) зон питома вага територій різного функціонального
використання становить: ділянок курортно-рекреаційної забудови – 25-50 %, громадських
центрів і підприємств обслуговування – 10-15 %, паркових територій – 40-60 %.