Page 37 - 6093

РОЗДІЛ ІІІ РОЗПЛАНУВАНЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ УТВОРЕНЬ 37

Співвідношення територій рекреаційних (курортних), сельбищних, комунально-
господарських та виробничих зон становить (у % до загальної площі): у рекреаційних
(курортних) селищах відповідно 40-50, 45-55, 3-5; у міських туристичних центрах та курортних
містах – 20-35, 50-65 і 15-20.
Зона організованого та неорганізованого рекреаційного ландшафту визначається
трьома природними компонентами:
 зеленими насадженнями;
 акваторіями та їх берегами;
 рельєфом.
До ландшафтно-рекреаційної зони входять: ліси, лісопарки, природні заповідники,
заказники, парки, сади, водойми, санітарно-захисні зони тощо, що формуються на території
всіх функціональних зон рекреаційного району та за їх межами і створюють єдину систему
ландшафтно-рекреаційних територій.
Зелені насадження підвищують естетичні якості архітектурних комплексів, служать
засобом санітарно-гігієнічного захисту, створюють мікроклімат, понижують температуру
повітря, забезпечують шумоізоляцію, укріплюють ґрунти, затримують в них вологу. Зелені
насадження можуть бути загального користування (парки, сади, дендропарки, садово-
паркові комплекси, сквери, набережні, бульвари і т. ін), обмеженого (зелені зони
профілактично-лікувальних, туристично-спортивних, рекреаційних, навчально-виховних і т. п.
закладів) та спеціального (санітарно-захисні та охоронні зони, насадження вздовж вулиць,
виробничих зон тощо).
Ступінь озеленення різних функціональних зон неоднаковий і у відсотковому
співвідношенні становить:
 рекреаційної (курортної) зони – 65-70 %;
 сельбищної зони – 55-60 %;
 комунально-господарської і виробничої зони – 20-25 % від загальної площі кожної із них.
Зону організованого ландшафту складають: організовані природні парки, лісопарки,
лугопарки, гідропарки, приміські ліси, пішохідні та транспортні комунікації, водні простори,
пристосовані для відпочинку (природні рекреаційні акваторії: моря, річки, озера; штучні
акваторії: водосховища, штучні озера, відкриті плавальні басейни), пляжі, лікувальні пляжі
тощо. Визначальним чинником розпланувальної організації цих територій є компоненти
природного ландшафту та існуючої транспортної мережі.
Допустиму кількість одночасних відвідувачів території парків, лісопарків, приміських
лісів слід приймати відповідно до показників, люд./га, не більше:
 для міських парків – 100;
 для парків зон тривалого відпочинку – 70;
 для курортних парків – 50;
 для зон короткочасного відпочинку – 20;
 для лісопарків (лугопарків, гідропарків) – 10;
 для лісів – 1-3.
При кількості одночасних відвідувачів лісів 10-15 люд./га необхідно передбачати
дорожньо-стежкову мережу для організації їх руху, а на узліссях галявин — ґрунтозахисні
посадки; при кількості одночасних відвідувачів 50 люд./га і більше — заходи з перетворення
лісового ландшафту в парковий.
У найзначніших, значних і великих містах поряд із багатофункціональними парками
міського та районного значення передбачають спеціалізовані — дитячі, спортивні,
експозиційні, зоологічні парки, ботанічні сади, гідропарки та ін.
На територіях із високими якостями природних ландшафтів, що мають естетичну і
пізнавальну цінність, необхідно формувати національні природні та регіональні ландшафтні
парки.