Page 282 - Володимир Пахомов

бувають привілейовані (надають право першочергового одержання дивідендів, але не дозволяють брати участі в
управлінні акціонерним товариством) і звичайні (надають право брати участь в управлінні акціонерним товариством).
АЛÉГРІ (аллéгри) — лотерея з негайною виплатою виграшу.
АЛОГÍЗМ (алогизм) — 1) щось безглузде; те, що суперечить логіці; 2) прийом, який полягає у навмисному по-
рушенні (розриві) логічного зв’язку з метою створення комізму, іронії і т. ін.
АЛÓГРАФ (алóграф) — чужий рукопис; напис, підпис; те, що на противагу автографу, є не вірогідним докумен-
том, а, як правило, підробкою.
АЛÓНІМ (алóним) — 1) варіантна назва особи, географічного об’єкта (Константинополь-Стамбул, Дніпро-
Борисфен); 2) справжнє прізвище якоїсь особи, взяте автором для свого псевдоніма.
АЛФÁВІТ (алфавит) — 1) сукупність літер, прийнятих у писемності якоїсь мови і розміщених у певному установ-
леному порядку; азбука, абетка; 2) алфа-вітний список прізвищ із зазначенням місцезнаходження даних про них або
інших довідкових відомостей.
АЛЬБÓМ (альбóм) — зібрання вирізок, віршів, ілюстрацій і т.д., які об'єд-нані іноді однією темою.
АЛЬМАНÁХ (альманáх) — 1) заст. календарі-довідники; 2) збірка літературних творів різних авторів.
АЛЬТЕРНÁТ (альтернáт) — юр. у міжнародному праві — сукупність правил, які регулюють порядок підписання
договору.
АМПЛІКÁЦІЯ (ампликáция) — 1) копія розписки про прийняття грошей; 2) копія певного акта.
АНАГÓГА (анагóга) — переносне символічне тлумачення тексту або факту.
АНАГРÁМА (анагрáмма) — 1) слово, утворене шляхом перестановки букв; 2) скорочений підпис художника.
АНАКОЛУФ (анаколуф) — синтаксична чи логічна непослідовність у мові, відхилення від граматично правиль-
них норм.
АНКÉТА (анкéта) — документ у вигляді трафаретного тексту, який містить питання на визначену тему і місце
для відповідей (або відповіді) на них.
АННÁЛИ (аннáлы) — літопис; записи історичних подій за роками у давніх народів (єгиптян, ассирійців, персів,
китайців).
АНОНÍМ (аноним) — 1) автор листа чи твору, який не назвав свого прізвища; 2) лист або твір, на якому не зазна-
чено прізвище автора чи автор невідомий.
АНОТÁЦІЯ (аннотáция) — короткий виклад змісту книги, статті, звіту
і т.д., який дає, як правило, оцінку.
АПЕЛЯЦІЯ (аппеляция) — 1) оскарження ухвали, постанови нижчої інстанції перед вищою; 2) перен. звернення
до когось, чогось за підтримкою, порадою.
АПÓГРАФ (апóграф) — 1) копія оригіналу; 2) прилад для копіювання малюнків.
АПОКÁЛІПСИС (апокáлипсис) — одна з книг християнської церковної літератури I ст. н. е., в якій зібрані місти-
чні пророцтва про кінець світу.
АПОЛÓГІЯ (аполóгия) — оборона; усний або писемний захист, вихваляння когось, чогось.
АПРОБÁЦІЯ (апробáция) — офіційне схвалення, ухвала, затвердження чогось після випробування, перевірки.
АРБІТРÁЖ (арбитрáж) — 1) розв’язання арбітрами спорів, які не підляга-ють судовому розглядові; третейський
суд; 2) юр. орган, який займається роз-глядом майнових спорів між установами і підприємствами; 3) міжнародний
орган для розв’язання мирним шляхом суперечок між державами, який утворюється окремими державами у разі вини-
кнення суперечки між ними або є постійно діючим.
ÁРКУШ (АРХÍВНОГО) ФÓНДУ (лист (архивного) фóнда) — обліковий документ, який фіксує зміни кількості
та складу документів архівного фонду.
АРТИКУЛ (артикул) — заст. стаття, розділ або параграф якого-небудь закону, договору, розпорядження та ін.
АРХЕОГРÁФІЯ (археогрáфия) — галузь історичної науки, яка займається дослідженням писемних пам’яток ста-
ровини і виробленням наукових принципів їх видання.
АРХÍВ (архив) — 1) листи, рукописи, знімки і т. ін., які стосуються діяльності якоїсь установи чи особи;
2) організація чи її структурний підрозділ, які здійснюють приймання та зберігання документів з метою викори-
стання ретроспективної документної інформації.
АРХÍВ ВÍДОМЧИЙ (архив вéдомственный) — архів, який перебуває в безпосередньому підпорядкуванні відпо-
відної організації, яка не входить до системи державної архівної служби або є структурним підрозділом організації.
АРХÍВ ВÍДОМЧИЙ ОБ’ЄДНАНИЙ (архив вéдомственный объединéн-ный) — відомчий архів ряду організацій,
установ, пов’язаних між собою співпорядкованістю або однотипних за профілем діяльності.
АРХÍВ ДЕРЖÁВНИЙ (архив госудáрственный) — архів безпосередньо підпорядкований органу управління архі-
вною справою й органу місцевої влади.
АРХÍВ ПРИВÁТНИЙ (архив чáстный) — архів приватної установи або окремої особи (сім’ї, роду).
АРХІВÁРІУС (архивáриус) — охоронець архівних матеріалів, співробітник архіву.
АРХІВÍСТ (архивист) — знавець архівної справи.
АРХІВОЗНÁВСТВО (архивовéдение) — комплексна наукова дисципліна, яка розробляє теоретичні, правові й
методичні основи архівної справи.
АРХІВОСХÓВИЩЕ (архивохранилище) — спеціально обладнане приміщення архіву призначене для зберігання
архівних документів.
АСИГНÁЦІЯ (ассигнáция) — 1) іст. назва паперових грошей, які випускалися в Росії з 1769 р. по 1834 р.;
2) заст. взагалі паперовий грошовий знак.
АСИГНÓВКА (ассигнóвка) — документ, на основі якого заклади, що займаються касовим виконанням дер-
жавного і місцевих бюджетів, видають засоби на витрати, передбачені бюджетами.
225