Page 189 - Володимир Пахомов
P. 189

У  “Духовному  регламенті”  чітко  формулюється  положення  про  те,
        що духовний оратор має бути скромним, не звеличувати себе. Він не по-
        винен показувати, що прагне бути дотепним, не повинен хизуватися своїм
        красномовством. Навпаки, підкреслює й Ф.Прокопович, “... хоча би хто і
        став  хвалити  слово  його, то проповідник  повинен  показати на  себе,  що
        йому слухати те соромно, і всіляко відводити від похваляння  і заводити
        іншу бесіду”.
             Сам Ф.Прокопович був взірцем такого промовця, його жести і міміка
        були скупі і разом з тим виразні.
             Визначним  українським  оратором  кінця  ХІХ  –  початку  ХХ  ст.  був
        Іван  Франко.  Судові  промови  І.Я.Франка  справляли  значний  вплив  на
        молодь. У 1877 році І.Я.Франка разом з іншими товаришами було притя-
        гнуто до судової відповідальності за належність до таємних організацій і
        пропаганду  передових  ідей.  Під  час  Львівського  процесу  І.Я.Франка  та
        його товаришів 1878 року молодь, за спогадами сучасників, ходила слу-
        хати процес, бо їй дуже імпонував молодий Франко – своєю характерніс-
        тю, сміливим виступом і промовою, яку виголосив із запалом, дзвінким
        металічним голосом.
             У своїй промові Іван Франко зупинився на історії українського сту-
        дентського руху в Галичині, зокрема на діяльності “Академічного гуртка"
        і журналу “Друг”.
             Промова  Франка,  яку  він  виголосив  “розумно,  ядерно,  коротко”,
        справила, як писали львівські газети “Kurjer Lwowski”, велике враження
        “своєю ясною логікою та силою власного переконання”.
             Помітний слід в історії українського ораторського мистецтва залиши-
        ли однодумці і сучасники І.Я.Франка – Михайло Павлик і Остап Тер-
        лецький.
             Переконливе, пристрасне слово – дійовий засіб організації стосунків
        між  людьми  у  діловій  сфері,  могутній  чинник  виховання.  Г.З.Апресян
        розрізняв такі види красномовства:
             1)  громадсько-політичне ораторське мистецтво (наприклад, лекції на
                громадсько-політичні  теми,  політичні  промови,  огляди,  виступи
                мітингах, агітаційні промови);
             2)  академічне ораторське мистецтво (наукова доповідь);
             3)  судове ораторське мистецтво;
             4)  промова  з  нагоди  громадських  урочистостей  (ювілейна  промова,
                вітання, тост);
             5)  церковні проповіді.


                13.2  Сери застосування усного ділового мовлення

             Сфери застосування усного ділового мовлення найрізноматніші: це і
        приватна ділова розмова, і спілкування в колективі, і приймання відвіду-
        вачів, і самому бути відвідувачем, це і телефонна розмова, це участь в за-


                                              164
   184   185   186   187   188   189   190   191   192   193   194