Page 187 - Володимир Пахомов
P. 187

лософам з'являтися в Римі. Однак грецький вплив поширився й тут. Пер-
        ші відомі римські оратори пройшли саме грецьку школу.
             Власне, тільки Цицерон репрезентує римську ораторську школу. Він
        надавав неабиякого значення доброму взірцю, а тому сам прагнув у своїх
        творах представити ідеал ораторського мистецтва. Щоправда, він визна-
        вав  необхідність  навчальних  інструкцій,  але на практиці  не дуже  їх  до-
        тримувався.
             Одним з найважливіших його творів став трактат ("Про оратора"), де
        він  визначає  п'ять  традиційних  частин  риторики.  Дія  цього  трактату  на
        вигаданий сюжет відбувається в будинку славнозвісного оратора Л.Крас-
        са. Головними дійовими особами є Красс  та видатний оратор того часу
        Марк  Антоній.  У  першій  книзі  описується  розмова  першого  дня,  коли
        Красс говорить про значення оратора та риторики, про те, що не досить
        лише знати свою сферу діяльності, як твердить Антоній, а треба бути ще
        й широко освіченою людиною. У другій книзі подається розмова другого
        дня, коли Атоній наголошує на необхідності підготовки оратора, зокрема
        знання  ним  історії,  на  важливості  аргументованих  доказів  –  основи  ви-
        ступу і тренування пам'яті.
             Цицерон спізнився зі своїм трактатом, в якому дістали відображення
        його  політичні  уявлення.  Республіка  втрачала  свої  позиції.  Латинські,
        грецькі школи риторики існували, але ораторське мистецтво загалом за-
        не-падало. Стиль став занадто пишномовним і штучно дотепним. Найви-
        датнішим  оратором  тієї  епохи  вважався  М.Фабіус  Квінтиліан  (I  ст.  до
        н.е.), який даремно намагався наслідувати Цицерона.
               Теорія ораторського мистецтва була добре розроблена,
               про що свідчить посібник для складання промов одного з
               римських ораторів. На думку його автора, у кожній про-
               мові повинні бути:
             –  екзордіум - кілька вступних зауважень щодо теми промови;
             –  експозиція - визначення поняття, характеристика обсягу й важли-
                вості теми,
             –  кауза  -  логічні  аргументи,  що  підтверджують  правильність  суд-
                ження, прямі дедуктивні докази;
             –  контраріум  -  спростування  думки  супротивника,  непрямі  дедук-
                тивні докази;
             –  сіміле - подібні явища в інших сферах, аналогії;
             –  екземплюм - приклади з історії і повсякденного життя, індуктивні
                докази;
             –  тестимоніум - висловлювання славетних людей, прислів'я, автори-
                тетні судження;
             –  конклюзіо - резюме, висновки, їх використання.
             Цікаво відбувалося навчання в ораторській школі. Вчитель, що сидів
        на підвищенні, починав з оголошення теми. Він давав кілька порад щодо
        розвитку теми і вказував, які можуть бути підходи до даного сюжету. Ке-
        руючись такими настановами, учні готували виступ самостійно. За часів
                                              162
   182   183   184   185   186   187   188   189   190   191   192