Page 192 - Володимир Пахомов
P. 192

– ніколи не давайте опонентові зрозуміти, що ви маєте намір пере-
           конати його і впевнені, що цього досягнете (спочатку відшукайте все
           те, нехай дрібне й другорядне, з чим погоджуєтесь і ви, і ваш опонент:
           “Це дає мені підстави вважати, що ми можемо порозумітися ще в яки-
           хось аспектах проблеми”);
             – не стверджуйте того, чого не можете довести (це сильний козир в
        руках вашого опонента);
             –  заради  справи  підніміться  вище  своїх  емоцій,  амбіцій,  навчіться
        слу-хати критику, віддавайте належне своєму опоненту, коли він має ра-
        цію;
             – умійте програвати з гідністю;
             – і виграючи, й програючи, уникайте частого вживання “Я”; у вашого
        опонента є своє “Я”, воно для нього набагато дорожче, ніж ваше “Я” (ва-
        ше “якання” принижує його гідність, його особистість, його “Я”).
             – і найважче: навчіться вигравати (там, де один тріумфує, другий “за-
        лишає поле бою” з відчуттям поразки, з відчуттям програної справи; там
        же, де ніхто не поводиться як переможець, не тріумфує, – ніхто не відчу-
        ває себе переможним).
             При веденні дискусії доводиться удаватися до спростувань. Справжнє
        спростування починається з уміння
             – проникнути в сутність вихідної позиції опонента,
             – розкрити хід його думок,
             – зрозуміти самому й пояснити іншим, із якої саме першої помилкової
               позиції він виходив, щоб зробити саме такі, далекі від істинних, ви-
               сновки.
             Спростовувати  ж  висновки  опонента  словами  “Це  неправильно”,
        “Цього не може бути” – марна річ. А ось простежити увесь хід його ду-
        мок – від першої помилкової вихідної тези й до висновків, з якими ви не
        погоджуєтесь, – це вже успіх – і неабиякий.

        Література:

        1. Адамов Е.Л. Из истории ораторского искусства. – М.: 3нание,
            1968.

        2. Алексеев Н. С. Макарова 3. В. Ораторское искусство  в суде. – Л.: Изд-
            во Ленинградского университета, 1989.
        3. Апресян Г.3. Ораторское искусство. – М.: Изд-во МГУ, 1972.
        4. Бабич  Н.Д.  Навчи  мене,  вчителю,  розмовляти.  –  К.:  Т-во  “Знання”,
            1992.
        5. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990.
        6. Гурвич С.С., Погорілко Б.Ф., Герман М.А. Основи риторики. – К.: Ви-
            ща школа, 1978
        7. Демосфен. Речи. – М., 1954.
        8. Золотослів. Поетичний космос Давньої Русі. – К., 1988.


                                              167
   187   188   189   190   191   192   193   194   195   196   197