Page 186 - Володимир Пахомов

афінської молоді у формі діалогу. Сократівську іронію називали "діалек-
тичною пасткою".
Боротьбу між філософією й риторикою розпочав Сократів учень
Платон (427-347 рр. до н.е.).
Найвидатнішим майстром ораторського мистецтва стародавньої Гре-
ції вважається Демосфен (384-322 рр. до н.е.). Він був представником ра-
бовласницької знаті, захисником демократичного ладу. Під час боротьби
проти панування Македонії ораторська трибуна стала ареною ідеологіч-
ної і політичної боротьби.
Демосфен рано втратив батька, а коли став повнолітнім,
змушений був судитися зі своїми опікунами, які позбави-
ли його великої частини
батьківської спадщини. Це спонукало юнака вдатися до
ораторського мис-тецтва. Багато говорять про наполег-
ливість Демосфена, завдяки якій він досяг великих успі-
хів у риториці, долаючи свої фізичні вади. Риторика ста-
ла його покликанням, зробила вчителем ораторського
мистецтва, а пізніше політичним і державним діячем. До
нас дійшли понад 60 його промов і листів.
Найвідомішими є його політичні промови, особливо три з них, що
були виголошені проти Філіппа, македонського царя, який намагався поз-
бавити Афіни самостійності. Демосфен, будучи вождем антимакедонської
партії, боровся з керівником македонської партії Есхіном. Після смерті
царя Філіппа (336 р. до н.е.) дійшло до судової справи, яка стала подією
для всієї тодішньої Греції. Есхін зустрівся з Демосфеном на суді. Промо-
ви обох ораторів – це зразки політичних виступів. Водночас вони свід-
чать, що обидва оратори не гребували ніякими засобами, щоб знеславити
свого супротивника.
Демосфен умів майстерно драматизувати свою промову. Він часто
вживав риторичні запитання, на які тут же сам відповідав. Наприклад:
“Чому я так говорю? Тому, що я...” За допомогою категоричних форм він
привертав до своєї промови особливу увагу: “Ні, це не так, це рішуче не
так!”. Іноді він вигукував запитання: “Хто б міг подумати, що це станеть-
ся!?” або “А після цього всього ви ще питаєте, чому державні справи в
такому занепаді!?”. Його виклад був ясний, фрази в промовах, як правило,
короткі. Порівняння й метафори посилювали враження від його виступів.
Відомо, що на Демосфенових промовах вчилися не тільки оратори бага-
тьох поколінь у Греції, а й пізніше в Римі. Його промови брав за зразок
один з найславетніших римських ораторів – Цицерон (03.01.106 –
07.12.43 до н.е.), цінуючи їх силу, а виступам Цицерона, як відомо, при-
таманне розмаїття виражальних засобів.
У республіканському Римі політичне й судове ораторське мистецтво
мало таке ж велике практичне значення, як і в Греції. Урочиста риторика
культивувалась у формі похоронних похвальних промов. Ще в ІІ столітті
до нашої ери консервативні римляни забороняли грецьким ораторам і фі-
161