Page 174 - Володимир Пахомов

По-перше, в загальних назвах іншомовного
походження приголосні, як відомо, не подвою-
ються, оскільки подвоєння не відтворюється в
українській вимові, наприклад: каса, маса,
група, клас, шосе. Це положення поширене те-
пер на ряд слів, написання яких раніше було
винятком із правила. Отже, кількість винят-
ків скоротилася. Без подвоєння тепер писати-
муться слова: анали (було –нн–), бароко (було
–кк–), беладона (було –нн–), бравісимо (було
бравіссімо), інтермецо (було –цц–), лібрето
(було –тт–), піанісимо (було піаніссімо),
піцикато (було –цц–), стакато (було –тт–),
фортисимо (було фортіссімо).
Збережено подвоєння в тих загальних назвах
іншомовного походження, де воно, можливо під
впливом написання з подвоєнням, чується у
вимові: ванна (ванний), вілла, манна (ман-
ний), панна, пенні, тонна, не-тто, брутто.
Подвоєння залишене також у деяких словах з
метою уникнення небажаних паралелей з власне
українськими словами або просто схожими сло-
вами, які мають відмінне звучання: бонна
(вихователька-іноземка в дореволюційній Ро-
сії) і бони (паперові гроші, що вийшли з
обігу), білль (законопроект) і біль (страж-
дання), булла (папська грамота) і була (діє-
слово жіночого роду), мірра (назва ароматич-
ної смоли) і міра (одиниця виміру), дурра
(назва рослини) і дура (лайлива назва неро-
зумної жінки), мотто (епіграф, дотепний ви-
слів) і мото (частина складного слова, що
означає: моторний моторизований і т.п.).
Подвоєння маємо також при збігові приго-
лосних префікса і кореня, причому в україн-
ській мові має бути паралельне непрефіксаль-
не слово: апперцепція (бо є перцепція), ім-
міграція (бо є міграція), ірраціональний (бо
є раціональний), ірреальний (бо є реальний),
контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм
(бо є реалізм). Подвоєні приголосні зберіга-
ються, незалежно від вимови, в усіх словах,
похідних від географічних, особливих та ін-
ших власних назв, наприклад: марокканець (бо
Марокко), голландський (бо Голландія), бонн-
ський (від Бонн).

154