Page 193 - 5637
P. 193

Якщо  (∙) – опукла функція, то безліч    – також опукле в Γ(  ) (тобто розглядається


        як підмножина простору Γ(  )).

              Позначимо через    – найбільше (з найбільшим діаметром, або, що еквівалентно,

        з найбільшим коефіцієнтом   , що входять  у визначення конуса) перетин конуса, що

        містить цілочисельні точки  , що задовольняють умові  ( ) <  (                       ). Безліч    (що є

        проекцією безлічі    з центром проеціювання   ) з необхідними властивостями існує


        принаймні  для  множин    ,  містять  сферичний  елемент  досить  великого  радіуса   ,

        проекція  якого  на  цілочисельні  перетину  конуса  містить  цілочисельні  точки.

        (Критеріям існування цілочисельних точок в опуклих множинах евклідових просторів

        присвячена [57].)


              Таким  чином,  необхідна  оцінка    = ‖  −   ‖  [визначається  максимальною



        відстанню від точки    – до найбільш віддаленого цілочисельного елемента перерізу

          , що може бути, в свою чергу, оцінено відстанню від    – (центру симетрії Γ(  )) до






        кордону    ;   =   + (∆ℎ ) , де    – максимальний радіус еліптичного перерізу    ;






        ∆ℎ  – відстань від    до   , – (∆ℎ  – визначається з умови пропорційності відносини




        обсягів      і      –  відстанню  останніх  від  вершин  конуса).  Проведений  аналіз  можна


        сформулювати у вигляді наступної теореми.

              Теорема 8.3. Нехай  (∙) – опукла функція на    виконуються припущення 1, 2.
        Тоді має місце наступна оцінка відстані між рішенням   , генеруються АОДІМ на   -й

        ітерації, від оптимального            :
                                             ‖       −   ‖ ≤   +   +   ,




        де      –  мінімальний  радіус  околиці    (           ,   )  оптимального  рішення  супроводжує



                                                                                                ⁄



        безперервної завдання;   = (2/ )[ (  ) −  (                   )]  ;   = (  + ∆ℎ )          .





              Зазначена  оцінка  дозволяє  оцінити  необхідну  кількість  ітерацій  алгоритму  (і,
        отже, необхідну кількість замірів значень функціонала  (∙) для досягнення необхідної
        точності  обчислення  дискретного  оптимуму  (∙).  Зазначимо,  що  фігурують  в  оцінці
        для  значення   (         )  можуть  бути  обчислені  з  допомогою  алгоритму  статистичної
        оцінки екстремальних значень критерію.
   188   189   190   191   192   193   194   195   196   197   198