Page 16 - 4979

a n 0, 03
cn  DC   0, 52 мм.
4
 0, 059
a
Графічно розв’язуємо векторне рівняння. З точки c на
плані прискорень проводимо вектор cn 4 , а через його кінець,
тобто через точку n 4, лінію дії прискорення a  , яка
DC
перпендикулярна до ланки CD або до вектора cn 4 . Через
полюс плану прискорень р  проводимо вертикальну лінію дії
прискорення точки D. Ці дві лінії дії векторів перетнуться у
точці d. Вимірявши відповідні відрізки n 4d і р d, визначаємо
прискорення
2
a   n d   39 0, 059  2, 301 м/с ,
DC 4 a
2
a  p d   92 0, 059  5, 428 м/с .
D a a
Кутові прискорення ланок:
a  4, 012 -2
 2  BА   10, 03 с ,
l 0, 4
AB

a BO 3, 422
-2
  1   13, 688 с ,
3
l O 1 B 0, 25
a  2, 301 -2
 4  DC   7, 67 с .
l 0, 3
CD
Напрямки кутових прискорень визначаємо за напрямком
тангенціальних складових відносних прискорень.

1.6 Дослідження швидкості вихідної ланки механізму
аналітичним методом

Дослідження кінематики вихідної ланки виконаємо
методом векторного замкнутого контуру. Визначимо число
таких контурів, що можуть утворити вектори, якими
зображені ланки досліджуваного механізму
к  р  n  7  5  2 ,
де р – число кінематичних пар; n – число рухомих ланок у
механізмі.
На рис.1.4 зображена розрахункова схема механізму.

15