Page 12 - 4979

траєкторією руху точки C;
4) знаходимо крайнє верхне положення точки D, в якому
ланки АB і ОА витягуються в одну лінію. Для цього з точки О
l  l 0, 4  0, 12
розхилом циркуля, рівним R 4  AB OA   104 мм
  0 005
l
робимо засічку на траєкторії руху точки В – отримаємо точку
В 0. З точки В 0 проводимо пряму лінію до точки О , яка перетне
коло у точці А 0;
b 0, 3
5) від точки О 1 зліва, на відстані   60 мм,
 0, 005
l
проводимо вертикальну пряму, яка буде напрямною руху
повзуна 5;
6) з точки О 1 проводимо лінію через точку В 0 до
перетину з траєкторією руху точки С - отримаємо точку С 0;
7) з точки С 0 розхилом циркуля, рівним
l 0, 3
R 5  CD   60мм, робимо засічку на траєкторії руху
 0, 005
1
повзуна 5 – отримаємо точку D 0;
8) з’єднавши отримані точки прямими лініями,
побудуємо кінематичну схему механізму в одному з його
крайніх положень;
6) ділимо коло з радіусом R 1=OA на дванадцять рівних
частин, із центра кола проводимо промені до перетину з
колом, а точки перетину нумеруємо – А О, А 1, А 2…А 12 у
напрямку  .
1
Побудова інших 11-ти положень виконується
аналогічно.

1.5 Побудова планів швидкостей і прискорень
для контрольного положення механізму

Побудова плану швидкостей. Ланка 1 здійснює
обертальний рух (рис.1.3), тому
V   l   7  0, 12  0, 84м/с.
A 1 OA
Вибираємо довільне розміщення полюса плану
швидкостей. Через нього проводимо лінію перпендикулярну
до ОА - напрям швидкості точки А. На цій лінії відкладаємо
вектор р va довжиною 70 мм. Тоді масштабний коефіцієнт
плану швидкостей буде:

11